Сьогодні мій район – Салтівку – звичайний житловий район, найбільший в Україні – московитські війська обстрілювали градами та артилерією у дві хвилі протягом ранку. На Салтівці фактично немає промпідприємств, максимум невеликі фірми у прилаштованих будівлях, тут живе понад 300 тисяч людей, тут лише багато поверхові 5-ти, 9–ти, 12-ти, 16-ти поверхівки, ринки, магазини, соціальна інфраструктура. І одне з найбільших в Україні трамвайних депо. При цьому, на Північній Салтівці живе (чи отримували квартири) багато відставників правоохоронних структур, в т.ч. тих, хто приїхав з московії чи мав незаконне подвійне громадянство. І тепер їм несуть “руSSкій мір” у своєрідний спосіб.
Після кожної із цих двох хвиль були руйнування. Валив чорний дим від пошкоджень, на виклики виїжджали пожежні, але із запізненням, бо у них дуже багато викликів. Є поранені та жертви.
В одній із хвиль лягало у безпосередній близькості від мого будинку. Вибуховою хвилею повибивало вікна на сходових майданчиках та деяких квартирах. Якісь осколки прилетіли і по будинку. Відомо про одного загиблого, є поранені від скла.
Вся Салтівка під обстрілами з першого дня атаки на Харків. Найскладніша ситуація на Північній Салтівці та мікрорайонній, що примикає до неї. Долітає навіть півдня мікрорайонної Салтівки (район Ювілейного проспекту). Цікава деталь: основною віссю прильотів є вулиця Гвардійців-Широнінців.
Я поки залишаюсь у себе, бабуся евакуйована у безпечне місце. По мірі сил та можливостей, доки буде змога тут лишатися (буде відносно цілим будинок, буде світло, газ, вода та я сам буду живий), буду фіксувати всі факти геноциду з боку русні.
Просто помоліться за мене.
(помирати не збираюся, без паніки, все норм, але хз що буде, превентивний захід)
Serhiy Petrov , Харків
