Командир 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини А5175 (432-й окремий полк безпілотних систем).
Життя Героїні забрав удар ворожого дрона.
Про її загибель повідомили подруга Вікторія Панчук та ліцей “Оріяна”, де дівчина навчалася.
З перших днів повномасштабного вторгнення дівчина прагнула долучитися до оборони України. Вікторія Панчук пише:
Бо ти була такою.
Біологія? Легко.
Генетика? Легко.
Скласти дрон? Легко.
Пробігти 30 км з повним екіпіруванням? Легко.
Вивчити по-приколу корейську? Легко.
Ти була надзвичайною.
Світлою.
І дуже українською.
Твоє легендарне «чому не державною?» пам’ятають, мабуть, усі, хто тебе знав.
Потім почалася війна.
І ти вирішила, що маєш бути корисною.
Спочатку тебе навіть не хотіли брати.
Бо ти була метр п’ятдесят з кепкою і важила 40 кілограмів.
І тоді ти просто почала ходити в зал.
Двічі на день.
Кардіо.
Силові.
Ти вперто робила себе сильнішою.
Потім були курси.
ТакМед.
3-тя штурмова.
Дрони.
Ти їх складала, літала на них.
НРК.
А потім одного дня:
«Вікусь, я їду на тиждень на Схід. Кажуть, там класна команда. Їду волонтером, бо поки ще не можу офіційно. Але я таааааак хочу».
Ти поїхала.
На тиждень.
І залишилася на два роки.
Ти знайшла своє місце.
І віддавалася йому повністю.
Пів року тому я була в тебе в гостях.
Там. На Сході.
І бачила, як тебе слухають.
Як тебе поважають.
Як до тебе приходять за рішеннями.
Як той самий метр п’ятдесят, якого колись не хотіли брати, став командиром, якому довіряють люди.
Дякую, що ти була, є і назавжди будеш в моєму житті.
Яринко, я безмежно пишаюся тобою.
Люблю тебе
І ніколи не забуду.
Навіки в строю. 
Для підтримки родини Ярини та допомоги з витратами на поховання:
Посилання на Банку
Номер картки Банки4874 1000 2328 7652
Будь ласка, підтримайте родину Яринки. Навіть найменший внесок зараз — це велика підтримка для її близьких.
