Міжнародний курс бійця-рятувальника (International Combal Lifesaver Course) проходить на базі Європейської армії США у Вісбадені (Німеччина) щопівроку. Його метою є обмін досвідом між різними арміями та розвиток тактичної медицини в цілому. Цього року, як і попереднього, учасниками обміну від України були інструктори громадської організації «Захист Патріотів».
З одного боку, це змога для українців побачити, як працюють навчання з тактичної медицини в інших арміях, з іншого — передати набутий за два роки війни власний досвід.
Інструктори Захисту Патріотів під час Міжнародного курсу бійця-рятувальника у Німеччині
Упродовж трьох днів інструктори зі США, Великобританії, Німеччини, Австрії, Швейцарії та України навчали резервістів з Бундесверу, американських, швейцарських, фінських та чеських солдатів, а також поліцейських з Німеччини та Австрії.
Інструктори, які долучилися до навчань, це переважно діючі військові або поліцейські, які мають основну роботу і час від часу проводять тренінги з тактичної медицини.
Українські інструктори Володимир Фальчук, Максим Гнатков та Леонід Федоровський протягом останніх двох років зосередили свою діяльність виключно на навчаннях з тактичної медицини для українських військових та проходженні тренінгів з саморозвитку і підвищення кваліфікації.
Усі троє мають бойовий досвід та тисячі підготовлених українських бійців-рятувальників на своєму рахунку.
Інтерв’ю з Максимом та Володимиром записуємо дорогою з Краматорська, де хлопці проводили курс бійця-рятувальника для десантників за три дні після повернення з Німеччини. Ще з одним інструктором Леонідом спілкуємося перед його виїздом на Львівщину, де він навчатиме капеланів.
«Такого інструкторського досвіду, як у нас, в іноземних інструкторів точно немає, проте є, наприклад, доказова база, якої нам бракує. Якщо локального досвіду в інструктора може бути менше, то є загальний системний досвід, якому 10-15 років», — розповідає Володимир.
Міжнародний курс бійця-рятувальника у Вісбадені проводили за американським форматом, який частково різниться від того, як навчають інструктори «Захисту Патріотів» в Україні.
Перший день тренінгу присвятили станції “Допомога під вогнем”
«Ми зрозуміли, що немає якоїсь єдиної аксіоми, яка завжди для всіх працює, але є система як CABC або її аналог MARCHE, яка виконується, та деякі технічні ньюанси, які у різних країнах працюють по-різному», — розповідає Максим Гнатков про курс бійця-рятувальника у країнах НАТО.
І хоча існують певні відмінності у методах викладання та деталях курсу, проте у всіх країнах вони дотримуються єдиних правил — протоколів TCCC. Простіше кажучи, будь-який військовий з будь-якої країни-члена НАТО у випадку бойового поранення зможе працювати за тим ж алгоритмом, що й військовий з іншої країни.
«Американський CLS трохи ширший, вони більше торкаються інших тем. Деякі є специфічні, як хімічний чи біологічний захист, про що ми не говоримо взагалі. У них усі студенти проходять через практичні станції, вони всі ставлять катетери та назальні трубки один одному. Це круто і це працює краще», — пояснює Леонід Федоровський.
«Звичайно у них величезна матеріально-технічна база, — продовжує розмову Леонід. Якщо її використовувати з розумом, то це просто дає нереальні можливості для занять».
Такого рівня навчальних баз в Україні ще не має. Українські інструктори вимушені вигадувати заміну для дорогих манекенів та спорядження для симуляцій, аби наблизити тренінги до того ж рівня, що у військах США чи Європи.
Замість намагатися знову винайти велосипед, очільники українських медичних відомств можуть перейняти досвід своїх іноземних колег. Якщо така система навчання працює для американських чи німецьких військових, то вона так само може бути успішно втілена і для українських вояків.
Курсанти вчаться працювати з пораненнями на симуляторах постраждалих
На фоні невдалих реформ в Україні часто ширяться напівміфічні розповіді про те, яка прекрасна американська, британська чи французька армія і як чудово у них все працює, а у нас все погано і нічого не виходить.
Насправді проблеми є у всіх і дуже важливо їх бачити, визнавати та вирішувати. Це потрібно для того, щоб дивитися в майбутнє, а не повертатися назад до business as usual.
«У деяких підрозділах за кордоном навчають так само, як і в частині наших, лише візуально, без спорядження, — ділиться Максим. Можливо, це проблема мотивованості інструкторів. Ми розмовляли зі студентами, які проходили курс бійця-рятувальника у себе у військах і вони сказали, що їм реально бракує практики».
Відпрацювання навичок
Володимир Фальчук продовжує розповідати про спільні недоліки, пов’язані із курсом бійця-рятувальника:«Абсолютно для всіх нормальною є проблема «я хочу допомогти і навіть тоді, коли я не повинен цього робити».
Наступний момент: якщо є різні підрозділи завжди буде хаос і треба тренуватися, щоб уникнути цього. Крім того у всіх військах завжди хтось намагається бути занадто медиком, а хтось — занадто солдатом.Такі проблеми можна вирішувати через навчання.
Важливо також, що інструктори побачили різницю між Україною та країнами НАТО, побачили, над чим ще варто працювати, що треба змінювати, аби дорости до міжнародного рівня.
«Найціннішим було те, що ми працювали з різними інструкторами з різних країн та з різним баченням. І якщо говорити про професію інструктора, то в Україні все не так погано: ми на рівні з одними з їхніх кращих інструкторів», — ділиться Володимир своїми враженнями від обміну.
Після завершення міжнародного курсу його директор Тім Крентон надіслав нам листа-подяку, відзначивши роботу інструкторів «Захисту Патріотів»: «Троє інструкторів встановили стандарт для наслідування для решти нових інструкторів. Вони важко працювали, щоб заслужити сертифікат інструктора TCCC від Медичного управління Європейської армії США та безумовно допомогли зробити цей курс успішним».
Участь України в міжнародному курсі разом із країнами НАТО є свого роду визнанням того, що Україна не є країною-жертвою, на яку напав сусід-агресор. Україну бачать як сильну державу, що стримує ворожі війська та за два роки війни підготувала інструкторів, які є на рівні з кращими міжнародними експертами. До нашого досвіду дослухаються і нас сприймають як партнерів. І вже наступний схожий міжнародний курс за півроку планують провести в Україні.
