4 жовтня 2018 року о 10.00 в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1) розпочне роботу Міжнародна наукова конференція «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (до 170-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті).
Метою цього авторитетного наукового форуму, який триватиме три дні, є презентація основних етапів становлення, розвитку та функціонування першого осередку україністики у Львові, а також обговорення широкої проблематики сучасного філологічного дискурсу у його мовознавчому, літературознавчому та фольклористичному виявах.
У роботі конференції візьмуть участь понад 250 україністів з 6 країн світу (Україна, Польща, Білорусь, Словенія, Японія, Китай). Під час засідань 12 секцій науковці ділитимуться досвідом осягнення феномена українського Слова. Програму конференції скачуйте тут: Програма_Укр_слов_170_01.10
Окрім того, в рамках конференції відбудуться два круглі столи: «Актуальні питання стандартизації української мови» і «Вершини та низини сучасного літературного процесу». На першому круглому столі учасники дискутуватимуть про комплекс найнагальніших питань у контексті утвердження державного статусу української мови: проект нового правопису, принципи стандартизації української мови як іноземної, позитиви й прорахунки атестації майбутніх державних службовців щодо вільного володіння українською мовою. Учасники другого круглого столу зосередять увагу на питанні провідних тенденцій розвитку сучасної української літератури.
Окрім наукових дискусій, передбачено презентацію найновіших видань науковців 9 кафедр філологічного факультету Львівського університету. Загалом Міжнародна конференція «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» матиме значний вплив на (а в багатьох напрямках визначатиме) стратегію розвитку філологічної гуманітаристики як в Україні, так і за її межами.
Історична довідка
Кафедра «руської словесності» у Львівському університеті бере свій початок із 1848 року. Її утворення пов’язане з активною діяльністю першого завідувача Якова Головацького (очолював кафедру з 1848 до1867 року) – відомого в Україні та її межами професора-славіста, одного з ректорів Львівського університету. Очільниками кафедри в різні часи були: Омелян Огоновський (1867–1894), Олександр Колесса (1895–1918), Кирило Студинський (1900–1918) та інші авторитетні вчені. У березні 1895 року на місце завідувача кафедри претендував Іван Франко, який зробив усі необхідні для цього кроки: прочитав габілітаційну лекцію на тему «Поема Шевченка «Наймичка», подав «План викладів літератури руської», представив список наукових літературознавчо-фольклористичних робіт. Однак австрійський намісник його кандидатури не затвердив. Незважаючи на те, що І. Франко опинився поза університетською кафедрою, його вплив на розвиток філологічних студій у Львові (як зрештою і у всій Україні) був надзвичайно потужний. Саме тому одним із вагомих аспектів, який масштабно висвітлюється на конференції, є франкознавство.
Наприкінці 1939 року Львівський університет реорганізовано і створено окремий структурний підрозділ – філологічний факультет. На факультеті функціонувало чотири україністичні кафедри, які постали з колишньої кафедри української словесності: старої української літератури (завідувач Кирило Студинський), нової української літератури (завідувач Михайло Возняк), українського мовознавства (завідувач Василь Сімович), а також фольклору та етнографії (завідувач Філарет Колесса).
Зараз на філологічному факультеті діє 9 кафедр: української мови імені проф. Івана Ковалика, українського прикладного мовознавства, української літератури імені акад. Михайла Возняка, української фольклористики імені акад. Філарета Колесси, теорії літератури та порівняльного літературознавства, загального мовознавства, слов’янської філології імені проф. Іларіона Свєнціцького, польської філології, сходознавства імені проф. Ярослава Дашкевича. До структури факультету також належать Інститут франкознавства, Інститут літературознавчих студій та Лабораторія фольклористичних досліджень.
У різний час на факультеті працювали визначні вчені, академіки та професори, метри філологічної науки, зокрема Кирило Студинський, Леонід Білецький, Іван Брик, Іларіон Свєнціцький, Михайло Возняк, Філарет Колесса, Адам Фішер, Михайло Рудницький, Віктор Борковський, Іван Ковалик, Петро Коструба, Євген Кротевич, Кость Трофимович, Теофіль Комаринець, Дмитро Гринчишин, Іван Денисюк та ін.
Філологічний факультет на сьогодні є важливим підрозділом Львівського національного університету імені Івана Франка та провідною інституцією у сфері здійснення наукових словеснознавчих досліджень і підготовки фахових філологів в Україні, науково-дослідним, науково-педагогічним й науково-методичним центром сучасної україністики.
Одним із пріоритетних напрямів діяльності факультету є організація та координування наукових досліджень у галузі літературознавства, мовознавства, фольклористики, зокрема: аналіз і синтез емпіричного та історико-теоретичного багажу української та світової філологічної науки; поповнення національного фольклорного і літературного фонду творами, що постали в період окупаційних режимів, міжвоєнного і повоєнного періоду національно-визвольної боротьби за незалежність і самостійну державність (шляхом експедиційних фронтальних і тематичних регіональних обстежень, організації кореспондентської мережі, публікації рукописів, архівних матеріалів, передруку малотиражних і малознаних, але вагомих видань); франкознавчі студії; введення у науковий обіг архівного матеріалу, що висвітлює науково-дослідну та навчально-педагогічну діяльність видатних учених, культурних, громадських і політичних діячів ХХ ст., чия творча, наукова і мистецька, та соціальна активність замовчувалася впродовж довгого часу, тощо.
Філологічний факультет Львівського університету активно підтримує зв’язки із провідними дослідницькими центрами, архівними установами, бібліотеками, науково-дослідними та навчальними закладами в Україні та за кордоном, зокрема, у Польщі: із Вроцлавським, Жешівським, Познанським, Сілезьким університетами, Люблінським університетом імені Марі Кюрі-Складовської, Центром дослідження античної традиції (OBTA) при Варшавському університеті, Центром міжнародної співпраці в галузі культури «Інститут Адама Міцкевича» (Варшава), кафедрами та відділами українознавства Ягеллонського та Варшавського університетів, Кольбергівським товариством у м. Пшисуха; відділом україністики Пряшівського університету імені Павла Шафарика; у Канаді: Університетом Альберти тощо.
