2-3 березня в Івано-Франківську проходила IV Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю «Національна революція: загальноєвропейська традиція та український контекст» у рамках теми «Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави», організаторами якої виступили Івано-Франківська обласна рада, Міжнародна благодійна установа «Центр національного відродження ім. С.Бандери», кафедра теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, кафедра державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Галицький історико-політологічний центр.
Проведення наукової конференції стало можливе завдяки підтримці Івано-Франківської обласної ради та особисто її голови Олександра Сича, який як кандидат історичних наук, доцент взяв участь у роботі конференції.
Вагомий внесок в організацію та проведення конференції зробив доктор історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович.
Участь у конференції взяли представники наукової громадськості з різних регіонів України, зокрема з Південно-Східних регіонів, – Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Севастополя, Луганська, що продемонструвало єдність академічної спільноти України у дослідженні питань Української революції та вивченню теорії та практики українського націоналізму.
Загалом конференція зібрала 18 докторів наук, 37 кандидатів наук та чимало аспірантів. Вочевидь, інтерес до цієї теми присутній у широкої аудиторії науковців. Учасникам конференції надіслав привітання Голова Організації українських Націоналістів (бандерівців) Стефан Романів:
«Дорогі учасники конференції, Організація Українських Націоналістів (бандерівців) в моїй особі хоче подякувати вам за те добре починання, за ту добру справу, яку ви робите, за ті настанови, які нестиме в собі ваш захід.
Я щиро переконаний, що піднята вами тема національних революцій є наразі як ніколи актуальна для українського суспільства, для української нації і держави в нелегкі части змін та випробувань.
Україна протягом періоду боротьби за свою самостійність та вже в часи незалежності пережила декілька революцій. На жаль, більшість тих добрих починань, які робив народ, були знівельовані його ватажками чи, радше сказати, псевдо ватажками.
Революції в Україні так і не стали національними в повному розумінні цього слова. Але маю надію, що ми дозріємо до нарешті якісних змін, і в тому нам дороговказом є досвід і 2004 року, і досвід «оксамитових революцій» в Східній Європі, і досвід «революції троянд» в Грузії.
Для європейських народів то були дійсно національні революції в повному розумінні цього слова. Вони принесли їм свободу, економічну заможність, соціальний добробут. Певен, скоро настане час і України. І саме Ви реально спричинитеся до того.
Певен, що вироблені під час конференції напрацювання нестимуть практичний зміст та матимуть застосування в умовах сучасності.»
«Це вже четверта конференція у рамках загальної теми «Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави», – розповідає Олександр Сич, – Її ідея полягала в тому, аби заперечити пострадянські штампи та кліше, що, мовляв, націоналізм – це щось погане, і він не може як політичний рух, як світогляд бути конструктивним чинником у розбудові Української держави. Для того, щоб заперечити такий стереотип була зібрана перша конференція. А відтак виникла ідея зробити її серійною і в рамках загальної теми пропонувати якусь цікаву підтему».
За словами голови облради, тема сьогоднішньої конференції «Національна революція: загальноєвропейська традиція та український контекст» викликана тим, що суспільство є нестабільним і дослідження показують, що в ньому домінують революційні настрої. Наприклад, згідно з дослідженнями групи «Рейтинг», 50 відсотків прикарпатців готові взяти участь в акціях протесту. Це надзвичайно високий революційний потенціал.
«На суспільно-побутовому рівні весь час виникає питання революції. Якщо суспільство цього потребує, то відповідно це актуалізує і наукові дослідження. Що таке революція? Відповідно до застарілого сприйняття, ми звикли вважати, що революція – це обов’язково силове протиборство в суспільстві. Але треба, очевидно, починати із первинного, що революція – це докорінна зміна. А як ця докорінна зміна відбувається – чи шляхом силового протиборства, чи якимось іншими методами – це вже питання наукової дискусії», – наголосив Олександр Сич. Він вважає, що революція – це докорінна зміна всіх сфер суспільного життя. З огляду на це й робили цю наукову конференцію широко аспектною, аби науковці проаналізували, що є революцією в системі українського законотворення, судоустрою, державного управління, місцевого самоврядування тощо.
Сергій Адамович зазначив, що конференція є надзвичайно вагомою, оскільки на ній представлено 22 регіони України, є навіть міста, які делегували науковців з кількох своїх ВНЗ.
«Ми виконуємо функцію єднання, адже науковці з різних частин країни отримали можливість вести дискусію. Ми вивчаємо явище, яке на сьогодні є мало дослідженим. Це явище революції, проте не революції в розумінні 19 століття, а революції в сучасному розумінні – в розумінні 21 століття і глобалізованого світу й що сьогодні потрібно для позитивних революційних змін в усіх ділянках суспільного життя», – підкреслив Сергій Адамович.
Крім цього, він звернув увагу, що конференція на таку тему в Україні відбувається вперше і що революція у таких аспектах практично ще не досліджувалася.
Олександр Сич, виступаючи на конференції із доповіддю “Перманентна національна революція: сучасний дискурс українського націоналізму”, проаналізував політичні процеси в Україні від кінця 80-років ХХ ст. до сьогодні. Він вважає, що в новітній історії Україна двічі пережила незавершені національні революції – Романтичну революцію в кін. 80-х на поч. 90-х років ХХ ст. та Помаранчеву революцію 2004 року.
На його думку, незавершеність Помаранчевої революції логічно зумовлює подальше загострення політичної боротьби в Україні. З точки зору українського націоналізму основною ознакою цієї боротьби є змагання українських та антиукраїнських політичних сил за наповнення Української держави внутрішнім змістом. Її процес супроводжується не тільки протистоянням традиційних політичних противників з часу Помаранчевої революції, але й розшаруванням табору колишніх “помаранчевих” союзників. Їх також у попередньому періоді єднав компроміс політичних програм та інтересів.
Олександр Сич звертає увагу, що новітня українська революція має постійно триваючий характер: “Якщо в сутності своїй кожна соціальна революція є докорінною і системною зміною існуючого в суспільстві ладу, то така зміна не може відбутися одномоментно. А тому сучасна українська революція, як докорінна і системна зміна постсовєтського українського суспільства, – це тривалий у часі і болісний та неоднозначний по своєму змісту процес”.
“Українська національна революція є перманентною і отримає своє повноцінне завершення із досягненням української національної ідеї – повновладдя націй на власній землі”, – зазначають постанови ХІІ ВЗ ОУН (р). Він вважає, що таке визначення цілком вписується в систему спадкоємності традиційного та модерного українського націоналізму. Ідея перманентної революції була популярною серед українських націоналістів 20-30-х років ХХ ст. Сьогодні, в умовах ХХІ століття, вона знову віднайшла своє застосування й цілком надається для характеристики того перехідного періоду розвитку українського суспільства, на етапі якого формуються не тільки основи демократичної, соціальної, правової, але й національної Української держави.
Ігор КРАВЧУК
