На Рівненщині віддали останню шану п’ятьом військовослужбовцям, полеглим за волю України: Дмитру Кобзарю з Березнівської громади, Олександру Голєву з Олександрійської, Віталію Калюшику з Рафалівської, Олександру Ковальчуку з Сарненської та Олегу Ходячому з Березівської громади.
Віталій Калюшик народився 19 травня 1992 року в селищі Рафалівка. У 2023 році захисника мобілізували до лав Збройних сил України, де він проходив службу у складі взводу обладнання пунктів управління інженерно-позиційної роти батальйону підтримки. На жаль, воїн загинув 20 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області. Він отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок артилерійського обстрілу позицій противником. Поховали захисника з усіма військовими почестями на кладовищі в селі Малий Жолудськ поруч із батьком і братом.
Дмитро Кобзар народився 6 квітня 2003 року в селі Корсунка, що на Херсонщині. Там пройшло його дитинство, перші шкільні роки, а згодом – навчання в Новокаховській школі. Після закінчення технікуму Дмитро здобув спеціальність механіка. Ще в жовтні 2021 року Дмитро без вагань став до лав Збройних сил України. З початком повномасштабного вторгнення Дмитро опинився в самому пеклі – на Бахмутському напрямку. У бою отримав поранення. За два дні до власної смерті Дмитро втратив найдорожчу людину — батька, який загинув від ворожого удару дрона на Херсонщині. 23 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, стрілець-санітар стрілецької спеціалізованої роти Дмитро Кобзар загинув. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та незалежність. Поховали воїна на кладовищі в селі Кам’янка.Рідне село Дмитра наразі перебуває в окупації, тому родина прийняла рішення поховати Героя у селі Кам’янка, де зараз проживають його рідні.
Провести українського воїна в останню путь прийшли рідні, побратими, представники місцевої влади та жителі громади. Після заупокійної служби у Свято-Михайлівському храмі Дмитра Кобзаря поховали з військовими почестями на місцевому сільському кладовищі. Поліська земля прийняла тіло 21-річного Захисника з Херсонщини на вічний спочинок.
Олександр Голєв народився 4 березня 1977 року в Кіровоградській області. У цивільному житті працював трактористом. Військовослужбовець проходив строкову службу та був учасником АТО. У 2015 році був на ротації в Рівненському районі, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. З початком повномасштабного вторгнення, а саме 27 лютого 2022 року, став на захист держави та служив водієм гранатометного відділення єгерського батальйону. На жаль, 23 березня 2025 року захисник загинув у Покровському районі Донецької області. Поховали воїна на кладовищі в селі Пухова.
Олександр Ковальчук – житель села Люхча. Став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення у березні 2022 року, проходив службу в складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. У квітні 2024 року продовжив службу в 60-му батальйоні «Поліські вовки».На жаль, 25 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, 53-річний сержант Олександр Ковальчук загинув.
У захисника залишилися дружина та діти.
Олег Ходячий народився 24 жовтня 1982 року в Купʼянському районі на Харківщині. Через війну переїхав жити у село Глинне на Сарненщині.На жаль, військовий загинув 21 березня 2025 року, захищаючи Україну на Донеччині. Поховали Героя в селі Глинне.
Вічна пам’ять полеглим захисникам!
