На Рівненщині в останню дорогу провели чотирьох захисників: рівнянина Сергія Нікітіна, Ігоря Носика з Клеванської громади, Івана Попова та Олександра Процюка з Дубенщини.
Сергій Нікітін народився в Рівному 16 жовтня 1974 року. Навчався у Рівненському ліцеї №15. Закінчив Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», пізніше Київський інститут інтелектуальної власності і права. Захисник працював експертом у компаніях «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс». У 2015 році воїн захищав Україну в АТО, служив рік командиром інженерної роти. На початку березня 2022 року повернувся до лав ЗСУ. Отримав звання капітана. За роки служби Герой удостоєний багатьох нагород: відзнаки Президента за участь в Антитерористичній операції та «За оборону України», нагрудний знак ”Хрест «Військова честь»”. 7 жовтня 2024 року капітан Сергій Нікітін помер у лікарні. Поховали військовослужбовця на кладовищі «Нове» у Рівному.
Ігор Носик народився у 1968 році. Захисник проживав у селищі Оржів, що у Клеванській громаді. Головний сержант був призваний на військову службу за мобілізацією. Захищав Україну на території Запорізької області. Загинув Герой 25 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Поховали військовослужбовця у рідному селищі.
Олександр Процюк народився 1 липня 1987 року. Захисник проживав у Лисині Демидівської громади. Олександр захищав Україну від окупантів з перших днів широкомасштабного вторгнення, призваний на військову службу 10 березня 2022 року. Воїн помер 6 жовтня 2024 року в Київському військовому госпіталі. Вдома військовослужбовця чекали батьки та брат. Поховали військового на кладовищі в рідному селі.
Іван Попов народився 30 грудня 1987 року. Проживав у селі Дружба Радивилівської громади. Учасник бойових дій. Захисник призваний на військову службу за мобілізацією в лютому 2023 року. Служив кулеметником у найгарячіших точках фронту в Донецькій області – Торецьк, Часів Яр, Кліщіївка. Під час виконання бойового завдання воїн отримав важке поранення, проходив лікування та реабілітацію. За станом здоров’я Івана було звільнено зі служби в квітні 2024 року. На жаль, серце військовослужбовця передчасно зупинилося 8 жовтня. У воїна залишилися батьки та брат. Йому назавжди буде 36…
Щирі співчуття родинам захисників.
Вічна шана та пам’ять Героям!
