Вони все ж знову поглумилися над Україною. Тисячі попів, розмаїтих «тітушок», замаскованих під представників ЗМІ ФСБшників, прониклих ворожих елементів із так званих ДНР і ЛНР, «німих» людей із прапором Московії, портретами Кіріла, Ніколая та інших, чужих нам персон, провели ходу.
Ішли центром Києва. Вулицями, так рясно политими кров’ю українських патріотів у часі Майдану. Влада не була бездіяльною. Перекрите середмістя столиці. Близько п’яти тисяч правоохоронців, спецпідрозділи із автоматами, натреновані пси. Всі вони боронили злочинців від України. Аби, не дай Боже, хто не завадив.
Молодого хлопця, який щойно вигукнув «Слава Україні!» відразу, ніби вбивцю-злочинця, схопили близько десятка тих, які мають боронити українців, і понесли до автобуса. «За що?!»,– кричав хлопчина із порваною футболкою. «Я – українець! Чому обмежують мої права?!».
Це важко збагнути, але нині в Україні більше прав мають ті, які нас вбивають! Усміхнені пики москвоських попів, по яких стікав піт від липневої паркої спеки, незворушно крокували Києвом, Україною. Ті, які благословляють нашу смерть, ішли тріумфально. Топтали не лише святі вже для України вулиці. Топтали нашу Пам’ять. Україну!
Українська владо! Завіщо все це?! За що глум над тисячами полеглих і ранених від москвоських куль?! Діти-сироти! Вдови! Геройські могили тих, які сьогодні вдруге загинули! Сльози і горе.
Є гріхи, за які помститься Небо! І жодні вкрадені мільйони-мільярди не годні відкупити їх!
Григорій Жибак, УІС
