У вівторок ввечері під Андріївською церквою в Києві зібралося безліч перехожих: мешканців столиці та гостей міста привернула церковна панахида. Вона проходила на тлі величезного банера з фотографіями та даними бійців, загиблих в зоні АТО.
Вогники лампадок, священик, люди в камуфляжній формі, спів хору семінаристів – так відкрилася виставка, присвячена воїнам, загиблим на сході країни.
Відкриваючи виставку, керівник Національного військово-історичного музею України Владислав Таранець розповів присутнім, що захід проходить завдяки експедиції, яку проводили пошуковці ВГО «Союз «Народна Пам’ять» за підтримки Міністерства оборони і Національного військово-історичного музею України. «Нам надавали серйозну допомогу і представники Міжнародної асоціації дослідників «Цитадель», – зазначив він. Що ж до подробиць місії, їх розповів голова правління ВГО «Союз «Народна Пам’ять» Ярослав Жилкін.
«Наші пошуковці провели 40 днів у зоні АТО, займаючись місією з пошуку та ексгумації тіл військовослужбовців. Вдалося вивезти звідти більше 150 хлопців. Деякі вже віддані землі. Тут присутня частина експонатів, які нам довелося побачити на місці запеклих боїв. Ми бачили страшні картини. І це лише найменша дещиця того, що ми змогли сюди привезти. Ми розуміли, що це буде затребувано. Це повинні побачити усі. Війна – це страшна річ, це трагедія. Я дуже пишаюся тим, що нам вдалося взяти участь у цій місії. Ми її продовжимо і далі», – заявив на відкритті експозиції голова правління ВГО «Союз «Народна Пам’ять».
Він також зазначив, що тіла загиблих бійців повинні бути доставлені в їх рідні краї, щоб близькі люди мали можливість провести в останній шлях своїх чоловіків, батьків, братів.
Розглядаючи експонати, відвідувачі не приховували свого здивування і жаху: уявіть собі, наскільки сильним був вибух, якщо у танка відірвало башту, а перископний приціл валявся в 100 метрах від розірваної бойової машини! Про долю екіпажу і говорити не доводиться. Є на виставці і розплавлені мобільні телефони загиблих бійців. Чомусь відразу уявилося, як хтось із рідних чи близьких в один фатальний день так і не зміг додзвонитися на цю «трубку» … Не по собі стало. Організатори заходу праві: це мають побачити все. Не заради розваги, а заради того, щоб пам’ятати про жертв війни і про той жах, який вона несе.
