7 лютого в приміщенні Центру національного відродження відбувся круглий стіл на тему “Виховання почуття патріотизму в шкільної молоді: погляд громадськості та офіційної влади”, під час якого обговорили напрямки військово-патріотичного виховання учнівської молоді, які пропонує держава і які пропонує громадськість.
Захід було організовано Українською інформаційною службою та Центром національного відродження. В ньому взяли участь представник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олена Артеменко, заступник голови Товариства сприяння обороні України Віктор Поваров, Олег Бондарчук та Юрій Мельничук, які представляли Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, громадські діячі Олексій Кляшторний (ГО «Українська справа»), Сергій Кузан (Молодіжний Націоналістичний Конгрес), Юрій Юзич (НСОУ «Пласт»), Павло Подобєд (благодійна ініціатива «Героїка»), Андрій Гордієнко (Ресурсний центр патріотичного виховання «Звитяга»), Тарас Рондзістий (Центр національного відродження), Сергій Пархоменко (Українська Інформаційна Служба).
Учасники круглого столу дискутували про те, наскільки відповідає ініціатива Міністерства освіти, науки, молоді і спорту проводити гру «Зірниця» потребам української учнівської молоді в процесі виховання у неї почуття патріотизму. Акцент було зроблено на те, що й до «Зірниці» були успішні приклади впровадження ефективних методів військово-патріотичного виховання, зокрема, таким виступає гра «Джура» («Сокіл»), а також ініціативи неурядових громадських організацій.
Як зазначив директор «Центру національного відродження» Тарас Рондзістий, не зовсім нормальним є, коли від різних державних установ ледь не щороку виходять все нові й нові концепції патріотичного виховання, натомість не реалізовуються, або реалізовуються, але неефективно вже існуючі.
«Кожного року виникають нові ініціативи, як це відбувається із «Зірницею». А що ж тоді робити з нині існуючими? Вже було розроблено на рівні декількох міністерств концепцію патріотичного виховання на 5 років. Прийшла нова влада – пропонує ще одну концепцію. Хіба не можна було б взятися за реалізацію того, що вже впроваджували до цього?», – каже Тарас Рондзістий.
Критично до ролі держави в процесі патріотичного виховання молоді поставилися й інші учасники круглого столу. Так, заступник голови Товариства сприяння обороні України Віктор Поваров наголосив, що з боку держави немає нормальної підтримки організаціям, які сприяють військово-патріотичному вихованню молоді:
«Рік тому ми проводили в Запоріжжі конференцію на тему військо-патріотичного виховання молоді. На ній були присутні представники від держав ЄС, Росії, Ізраїлю. В тому ж Ізраїлі держава надає можливість безкоштовно брати участь у військових таборах, забезпечує їх учасників формою, харчуванням. А у нас немає навіть мінімальної фінансової підтримки подібним ініціативам».
Зупинилися учасники круглого столу й на іншому аспекті проблеми: якого саме патріота, патріота якої країни у нас виховують державні установи. Так, координатор благодійної ініціативи «Героїка» Павло Подобєд, заявив, що школа на сьогоднішній день виховує патріотів СРСР, а не України:
«В КНУ Шевченка та НПУ Драгоманова висить декілька тисяч стендів, присвячених Великій вітчизняній війні. Натомість на встановлення одного-єдиного стенду, присвяченого січовим стрільцям, ми чекаємо дозволу вже 2 роки».
«Не вірю, що гра, яка носить радянську назву «Зірниця», може виховати в молодого українця шану до вітчизняних військових традицій та перемог», – наголосив заступник голови ГО «Українська справа» Олексій Кляшторний.
Голова ВМГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» Сергій Кузан зупинився на ще одному аспекті проблеми – примусовості запровадження ініціатив держави: «Для молоді природно противитися будь яким проявам фальші. Вона не любить, коли їй щось примусово нав’язують. Не можна чекати ефективності від ініціатив, виконання яких зав’язане на примушуванні».
Врешті-решт учасники круглого столу, проаналізувавши ситуацію, все таки дійшли згоди щодо того, що якщо гру «Зірниця» і проводити, то їй треба змінити назву, бо в українській мові навіть такого слова немає, і забезпечити її методичним матеріалом, який базувався б на українських військових традиціях та пропагував саме українські перемоги на полі бою.
Сергій Багряний, УІС
