Парк «Юність», розташований на 8-ій станції Великого Фонтану, завжди був ласим шматочком для любителів «прихватизувати» і забудувати якусь частину мальовничого узбережжя. Зазіхання на нього не припинилися і після того, як наприкінці минулого року міськрада прийняла рішення «Про збереження рекреаційних територій берегових схилів і їхніх зелених насаджень», наклавши мораторій на забудову узбережжя від парку ім. Тараса Шевченка до 14-ої станції Великого Фонтану.
Ранком 24 березня жителів будинків, розташованих поруч з парком «Юність», неабияк обурила поява на його території великої групи будівельників, які звели тут огорожу і заходилися бульдозерами нищити дерева, які люди посадили кілька днів тому на суботнику. На спробу мешканців припинити це свавілля охоронці будови стали штовхати і бити людей, а потім ще залучили на допомогу загін «тітушок» із приватної агенції «Центр».
Люди ж за допомогою звернулися до активістів Самооборони та Ради громадської безпеки. І ті миттєво прибули на місце сутички. Невдовзі до них приєдналися і активісти «Правого сектору». Вони з’ясували, що тут запланував звести триповерховий готель з підземною парковою зять мера Іллічівська Олексій Почиковський, який нібито отримав документи на забудову від міськради попереднього скликання. Але нині те рішення мерії оскаржене і справа перебуває в суді. Тож поки що забудовувати парк ніхто не має права.
Коли активісти зажадали від незаконних забудовників знести паркан, ті категорично відмовилися і разом із «тітушками» вступили з ними у бійку, застосувавши не лише кийки, каміння а й вогнегасники, димові гранати і травматичну зброю. Та перемогли у цій сутичці патріотичні сили. Під час бійки постраждали двоє охоронців. «Тітушок» скрутили і поставили на коліна, а кількох з них було затримано і доставлено у Шевченківський відділ міліції.
Невдовзі на своїх сторінках у соціальних мережах майданівці звітували: «Будівництво припинили, паркан знесли, а екскаватори ліквідували. Тепер тут звичайна зелена територія, де кожен бажаючий зможе відпочити чи прогулятися, милуючись видом на море. А ми простежимо, щоб на парк більше ніхто не зазіхав».
Сергій Горицвіт
