28 квітня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація Інформаційно-аналітичної доповіді на основі моніторингу Групи прав національних меншин – «Ксенофобія в Україні в 2014 році на тлі революції та інтервенції».
В доповіді зазначено, що основною проблемою, що визначає не тільки ситуацію з ксенофобією, але й в цілому з порушенням прав людини в Україні, є російська агресія. Основні зусилля міжнародного співтовариства, в тому числі, організацій, покликаних захищати права людини і протидіяти ксенофобії, повинні бути, на думку експертів, спрямовані на припинення російської агресії та окупації української території.
“На території анексованого Криму уразливою групою, яка на системному рівні піддається дискримінації з боку окупаційної влади, є кримські татари. Їх активісти та лідери національного руху піддаються репресіям, незалежні організації забороняються і знищуються, тиску піддаються кримськотатарські ЗМІ та благодійні фонди, а також мусульманські громади та навчальні заклади. Злочини на ґрунті національної та релігійної ненависті по відношенню до мусульман і кримських татар досягли безпрецедентного в порівнянні з попередніми роками розмаху. Що стосується окупованого Донбасу, уразливими групами виявилися роми, іноземні студенти та прихожани будь-яких альтернативних Української православної церкви Московського патріархату християнських деномінацій, в першу чергу протестантських.” – зазначила Тетяна Безрук, спів-координатор Групи моніторингу прав національних мнешин.
Ексерти також відмітили, що прихильники українського державного суверенітету, національної незалежності і територіальної цілісності піддаються системним репресіям і брутальному насильству на всій території, контрольованій окупантами. Крім того, часто агресію викликала мовна приналежність ідеологічних супротивників. Це явище набуло значного масштабу і прийняло системний характер на всій контрольованій окупантами території.
“У 2014 р було зафіксовано 23 випадки антисемітського вандалізму (включаючи території, окуповані російськими агресорами і їх посібниками). У 2013 р було зафіксовано 9 випадків, в 2012 р. і 2011 р. – так само по 9 випадків, у 2010 р. – 16 випадків. За попередній період з початку систематичного моніторингу: у 2004 р. – 15 випадків, у 2005 р. – 13 випадків, у 2006 р. – 21, у 2007 р. – 20, у 2008 р. – 13, у 2009 р. – 19. В сфері вандалізму ми спостерігаємо досить помітне зростання в поточному році в порівнянні з попередніми роками, як і у випадку з антисемітським насильством, пікові показники припадають на середину 2000-х рр.,i в цієй перспективі ситуація останніх 5 років виглядає відносно стабільно. Також за даними моніторингу, в 2010 – 2014 рр. в результаті насильницьких інцидентів на ґрунті антисемітизму постраждали: в 2010 р. – 1 особа, в 2011 р. не було зафіксовано насильства на ґрунті антисемітизму, в 2012 р. – 4 особи (в результаті 3-х інцидентів), в 2013 р. – 4 людини, в 2014 г. – 4 людини. За попередній період з початку систематичного моніторингу: у 2004 р. – 8 чол., у 2005 р. – 13 осiб, у 2006 р – 8 осiб, у 2007 – 8 осiб, в 2008 р – 5 осiб, у 2009 р. – 1 особа. В останні роки кількість подібних інцидентів залишається на стабільно низькому рівні.” – відмітив Вячеслав Ліхачов, Керівник Групи моніторингу прав національних меншин.
Доповідь представляли:
Тетяна Безрук – спів-координатор Групи моніторингу прав національних меншин;
Йосип Зісельс – виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України;
В’ячеслав Ліхачов – керівник Групи моніторингу прав національних меншин.
Група моніторингу прав національних меншин була ініційована Конгресом національних громад України у квітні 2014.
