Медик львівського підрозділу Нацгвардії Михайло в цивільному житті навчався в медичному коледжі, та після закінчення навчання вирішив пов’язати своє життя зі службою у війську.
За словами Михайла, найскладніша ротація була в Донецьку область, вже під час повномасштабного вторгнення. Будучи санітарним інструктором групи, хлопець надавав медичну допомогу побратимам.
«Ми прибули на схід. Серед моїх основних завдань було надання медичної допомоги, домедичної допомоги, евакуація поранених та їх транспортування до стабілізаційного пункту. На щастя, під час моєї ротації наші військовослужбовці не отримували серйозних поранень. Проте, доводилось надавати допомогу військовослужбовцям інших формувань. Зокрема, до нас прикомандирували чотирьох військовослужбовців зі Збройних сил. Через три дні вони повертались із завдання, і якраз під час мого чергування, прибіг один боєць та повідомив про пораненого. Я зібрався та вирушив до них. Діставшись туди, побачив, що побратими надали йому домедичну допомогу, наклавши турнікет на поранену верхню кінцівку. Я провів санацію рани та ми доставили пораненого на стабілізаційний пункт для подальших медичних маніпуляцій», – згадує медик.
Гвардієць зазначає, що найважливіше для медика – постійно навчатись та здобувати нові знання.
«Ти повинен не лише вивчити теорію, а й довести до автоматизму усі дії. Адже ніколи не знаєш, з яким випадком доведеться стикнутись. Проте ти зобов’язаний зберегти життя», – пояснює Михайло.
Сьогодні чоловік є санітарним інструктором, та ділиться бойовим досвідом з побратимами. В майбутньому хлопець планує стати лікарем, аби рятувати життя тих, хто цього потребує.
Марія Дацків
