В неділю, 27 січня ще одна релігійна громада Здолбунівщини прийняла історичне для себе рішення та на легітимних парафіяльних зборах, відповідно до свого Статуту, ухвалила змінити канонічну і організаційну підлеглість та приєднатися до єдиної помісної Православної Церкви України. Мова йде про громаду Свято-Хресто-Воздвиженської парафії Рівненської єпархії УПЦ с. Копиткове Здолбунівського району.
На парафіяльних зборах були присутні 96 членів парафії, які беруть участь у літургійному житті своєї церкви, досягли повноліття, не перебувають під забороною. Це, за логікою настоятеля (можливо, колишнього?) копитківського храму Олександра Данилюка – навіть більше, ніж потрібно для прийняття такого рішення. Адже у парафіяльних зборах, які в 2010 році затверджували Статут цієї громади (протокол зборів підписаний саме настоятелем храму), взяло участь 65 осіб. Юридично рішення парафіяльних зборів про затвердження Статуту громади та рішення про зміну підлеглості – аналогічні. Якщо голосів 65 членів парафії вистачило свого часу для прийняття Статуту, то 96 голосів парафіян за перехід в ПЦУ – більш, ніж достатньо для ухвалення остаточного і безповоротного рішення про приєднання до єдиної церкви.
Вітаю копитківську громаду!
Було цікаво сьогодні і в Урвенні, парафіяни якої прийняли рішення про приєднання до ПЦУ минулої неділі. Близько шістдесяти прихильників канонічної церкви хотіли виконати рішення парафіяльних зборів та правити службу в своєму храмі, який належить саме їм, громаді. Проте «рускій мір» чомусь не має розуміння стосовно волевиявлення та законного прагнення і рішення урвенської громади: до храму приїхав благочинний Здолбунівського благочиння МП, його група підтримки з числа отців та ще якісь люди, яких раніше в селі ніхто не бачив (цікаво, де був 91 «підписант» за МП, про що весь тиждень трубили ЗМІ та батюшки московського патріархату?).
Мені не гоже переповідати дискусію, яка була цього погожого недільного дня між сторонами (думаю, скоро буде репортаж на «Рівне-1»), але висновок один: по Урвенні місцева громада визначилась, будь-які спроби тих, хто у єдності з Москвою, зчинити конфлікт, спровокувати людей, лишити собі храм (саме храм, бо люди одноголосно перейшли), – нічого окрім жалю не викликають…
Далі – ще цікавіше. Після сьогоднішньої ситуації в Урвенні мені чомусь зателефонував священик московського патріархату та попросив зустрічі з ним, благочинним МП Юрієм Шевчуком, настоятелем Урвенського храму о.Андрієм Остапюком та ще якимось отцем. Оскільки я людина відкрита і, як мирянин, у свій законний вихідний завжди готовий у святу неділю до спілкувань на релігійні, церковні теми, пропозиція зустрічі була прийнята. Проте розмова, на якій також був присутній мій друг юрист Yuriy Sydoruk, не надто вдалася. Ще декілька місяців тому представники УПЦ на своєму сайті (http://rivne.church.ua/…/golova-zdolbunivskoji-rda-perevis…/) писали: «…З вище наведеного вбачається, що голова Здолбунівської районної держадміністрації порушив положення Конституції України, а саме ст. 35 яка чітко вказує, церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а тому будь яке перешкоджання діяльності релігійних організацій є протиправним». А сьогодні вони самі просили мене втрутитись у діяльність релігійних організацій, на щось та на когось повпливати. Звичайно, як голова РДА, я цього не робитиму: релігійні громади самі мають визначатись стосовно свого майбутнього. Але разом з тим, я ніколи нікому не відмовляв у допомозі, яка в межах моїх повноважень. Якщо завтра, наприклад, станеться так, що отець Андрій з Урвенної залишиться без роботи, я готовий поспілкуватися з нашим директором центру зайнятості щодо можливих вакансій, які можна запропонувати священику. Це й було озвучено на сьогоднішній зустрічі з отцями.
Насамкінець зазначу, що позавчора Міністерство культури України (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) на офіційному сайті газети Кабінету міністрів України «Урядовий кур’єр» оприлюднило перелік релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та зобов’язані у термін не пізніше трьох місяців внести зміни до своїх Статутів та відобразити у своїй назві приналежність до держави, в якій знаходиться керівний центр цієї релігійної організації. Простішими словами, перед усіма громадами теперішнього УПЦ стоїть вибір: або перейти до ПЦУ, або у своїй назві вказати приналежність до «братньої» Росії. Релігійні організації Здолбунівщини, які зазначені в переліку, опублікованому на сайті «Урядового кур’єру» – на трьох останніх ілюстраціях до цього посту (громади Урвенної та Копиткового, вочевидь, уже можна звідти виключити: вони свій свідомий вибір зробили).
(голова Здолбунівської районної державної адміністрації – ред.)
