Після 4-х днів без зв’язку, відзвонилися рідні з окупації.
Роботи майже немає. В селі досі розраховуються гривнею, на днях діду виплатила поштарка пенсію за два місяці, готівкою. То змогли піти купити продуктів. В магазини позавозили продукти з Криму. Вони дорожчі за українські мінімум в 2-2,5 рази.
Фермерам, хто посадив озимі , пощастило, буде робота. У інших дилема, що робити. Окупанти заборонили садити соняшник та кукурудзу, то люди сіють рапс і горох, але дуже мало.
З елеваторів усе зерно окупанти вивезли через Крим на Росію.
Вчителів допитують і схиляють з 1 вересня викладати російську програму в школі. Тих, хто погогджується, примушують підписувати згоду і готують відправляти влітку в Крим на навчання. Тих, хто відмовляється, звільняють.
Призначений окупантами на посаду старости гауляйтер заявив про зменшення грошового забезпечення працівникам комунального підприємства та старостату мінімум на 20%.
У колишнього старости села, який мав жорстку українську позицію , окупанти відібрали автівку, а його самого вивезли в невідомому напрямку. Вже більше двох тижнів чоловіка в селі ніхто не бачив.
І головне прямою мовою. “Ми всі так чекаємо Україну, так віримо в ЗСУ, як жити, якщо нас не визволять ,не уявляємо. В селі всього людей 5 пішли на співпрацю з окупантами, а решта зчепили зуби і чекаємо визволення. “
