«Для кожного регіону Росії зараз в той чи іншій мірі назріла актуальність гасла «Годі годувати Москву!». Несправедливий розподіл податків не на користь регіонів, адміністративний тиск, непомірна розкіш московських «еліт» – це все добре бачать в різних частинах РФ і невдоволення таким станом речей буде тільки назрівати».
Про це заявила російська емігрантка, опозиціонерка Ольга Курносова під час конференції з питань поширення сепаратистських та регіоналістських відцентрових рухів в Росії.
Тема конференції була обрана не випадково: адже незабаром сторічний ювілей відзначатиме не лише Українська Народна Республіка, але й цілий ряд державних утворень, що з’явилися й безпосередньо на території Росії, зокрема – й Кубанська Народна Республіка.
Оскільки історія цілком може повторитися й через сто років, до такого розвитку подій треба бути готовим і зробити все, аби не згаяти шанс і остаточно добити імперію. Тож учасники конференції – представники українського націонал-патріотичного середовища та російської антиімперської опозиції з числа політемігрантів та гостей з РФ – зупинилися на обговоренні як теоретичних, так і практичних аспектів реальної федералізації, демонтажу режиму Путіна та ліквідації імперії.
«Кожен народ Росії має право вирішувати, яку форму державності він повинен мати – чи широку автономію або, якщо захоче, й повністю незалежну державу. Чому це буряти чи якути мають гинути за чужий інтерес в степах Донбасу за тисячі (!) кілометрів від батьківщини, замість того, щоб розбудовувати свою державність? Ми виступаємо за право самовизначення кожної нації і за право для кожної нації мати свою державу, в тому числі й руськой нації. Але при цьому ні за яких обставин не повинна зберегтися імперія», – наголошує директор НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», депутат Київради Юрій Сиротюк.
«Росія пожирає своїх «героїв», які вірно служили Кремлю, та аж ніяк не інтересам свого народу. От, наприклад, буквально в п’ятницю в Грозному арештували 400 колишніх бійців бандформування «Восток», що воював на Донеччині на боці російських окупантів», – додає з цього приводу співкоординатор Антипутінського інформаційного фронту Ельхан Нурієв.
«Київ для антиімперської опозиції з РФ має стати тим, чим став Лондон для руху «Вільна Франція» Шарля де Голля. Тому нам необхідний вихід через Україну на Захід і підтримка (за сприяння України) несистемної, але реальної опозиції з Росії», – таку позицію озвучив біженець з Саратова Сергій Окунєв.
«Позиція Заходу щодо подальшої долі РФ наступна: там бояться дезінтеграції Росії через небезпеку потрапляння ядерної зброї до рук керівників новоутворених держав. Але при цьому там бояться й появи нового Путіна і тим паче не бажають бачити нинішнього. Поки дії європейських колег в плані роботи з російською опозицією передбачити складно: з офіційною опозицією працювати складно, вона роздріблена, кожен більш-менш розкручений, медійний персонаж з її лав хоче бути вождем. Це не влаштовує Європу», – в свою чергу відзначає французький політолог Олів’є Ведрін.
«Як вирішити питання мирного розлучення чи зміни правил співжиття в рамках одного суб’єкту міжнародного права (федерація чи конфедерація)? Не так вже й складно. Потрібен новий федеральний договір. Хоча, радше за все, до нього приєднаються далеко не всі регіони. Очевидно, долю майбутньої Росії визначать установчі збори. Поява суверенних республік, в тому числі Кубанської – лише питання часу. Аби ж лише помилок 1917-1920 рр. не повторити!
Важливо розуміти: Путін дуже боїться націоналістів – і українських, і руських, і козачих, і чеченських, і татарських й націоналістів інших націй, що живуть в РФ. Путін і його пропагандисти під час війни з Україною жорстко прокололися й отримали те, чого, здавалося б, в принципі бути не може – співпрацю між українськими і руськими націоналістами. Спроби загравати з руськими націоналістами «ультра-патріотичною» риторикою, «рускім міром», завершилися не тим, на що розраховував Кремль», – констатує редактор УІС, директор Центру ОПАД, координатор комітету «Кубань з Україною» Сергій Пархоменко.
Використання путінським режимом типу «націоналістичних постулатів» в свою чергу пояснює голова Партії націоналістів Іван Білецький:
«Мета Путіна – вічно перебувати при владі. Для цього вигадана ідеологія «руского мірка», для цього постійно ведеться вкрай агресивна зовнішня політика. Без воєн зовні проблематично втримати владу всередині», – веде Білецький.
«Зараз реальний рейтинг Путіна – 40%. Всі інші голосують за нього лише тому, що не бачать альтернативи. В найбільш дотаційних регіонах чиновники, що сидять на потоках з бюджету, роблять найбільшу «накрутку голосів» за Путіна (просто домальовують). Адже саме від Путіна залежить особисте процвітання цих чинуш», – коментує Ігор Дмитрієв.
Обговорювали учасники конференції й козацький фактор в Росії:
«Коли я був у батальйоні «Азов», там було 150 росіян, в тому й з Півдня Росії, з Кубані. Була ідея створити батальйон «Кубань». Але до справи не дійшло (інформація про створення такого батальйону дійсно була в ЗМІ у 2014 році, але в МВС її чомусь вирішили назвати провокацією і швидко відхресилися від теми кубанського батальйону – УІС). А те козацтво, що зараз є на Кубані, Дону і Тереку, це не козацтво – це козляцтво», – каже уродженець Ставропольського Краю, учасник АТО Яромир Букреєв.
«Козаки – це такий самий народ як і руські, татари, буряти і т.д. Якщо ти просто махаєш нагайкою чи носиш черкеску, то від того не стаєш козаком, як от ці ряжені типу Козіцина, Дрьомова чи Мозгового (керівники бандформувань на території ОРДЛО – УІС). Холоп може одягти козачий одяг, але від того не стане вільною людиною…
Козаки – окремий народ, проти якого був більшовиками здійснений акт геноциду. Козацький сепаратизм дуже небезпечний для імперії, про що говорив навіть архієпископ Краснодарський, звертаючись до спецслужб», – додає політичний емігрант з Благовіщенська, амурський козак Євгеній Смирнов.
Наприкінці круглого столу його учасники визначили дві ключові проміжні задачі на перший квартал 2018 року: добитися бойкоту чемпіонату світу з футболу, який має відбутися в Росії влітку, та максимально ускладнити легітимізацію «переобрання Путіна».
Додамо, що захід було організовано за сприяння Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», Української інформаційної служби, Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова, Антипутінського інформаційного фронту.
УІС
