Війна почалась не з крові на Сході. І навіть не з прориву кордону. Війна почалась в тилу. І першим, що ми здали, був не Крим.Першим, спокійно і абсолютно безкровно, ми віддали наш інформаційний простір.
Тихо і зрадливо вони залізали в душі наших мам і бабусь через сльозливі серіали, зняті студією “Мосфільм”, вони брали за серця наших батьків та дідусів пригодами пітерських ментів, вони, транслюючи “Кадетів” та “Папіних дочок” зомбували наших дітей…
Ми досі терпимо у себе п’яту колону у вигляді продажного ворожого каналу.
Те, що “щось” буде, я зрозуміла ще задовго до Майдану, коли на цьому каналі почали звільняти українських редакторів, а натомість завезли росіян. Потім раптово “закінчились замовлення” на матеріали українських першокласних репортерів і журналістів. Місяцями люди сиділи без роботи і поступово або пішли самі, або “їх пішли”, тобто просто позвільняли.
Війна за інформпростір – це війна за наші душі.
Словом, ганьба “Інтеру”.
Ганьба інформаційним окупантам.
Геть з України!
“Інтер”! – Ідемо на Ви!
Вільні люди.
