«Попри поранення, я не міг залишати побратимів». Львівський гвардієць розповів про важливість логістики на фронті
Повернувся до побратимів, не зважаючи на поранення, і продовжив виконання бойових завдань разом зі своїм підрозділом. Щойно лікарі поставили «на ноги», гвардієць на псевдо Карма вирушив до своїх на фронт. Його підрозділ забезпечував логістику на передовій. Ворог полював на гвардійців і постійно вів обстріл, не даючи дістатись позицій. Втім бійці все одно доставляли все необхідне навіть у найнебезпечніші місця.
Військова служба для Карми розпочалась ще до повномасштабної війни. Чоловік приєднався до 45 полку Нацгвардії, де проходив строкову службу, а згодом вирішив підписати контракт і розпочати професійну військову кар’єру.
Фронтове життя розпочалося для гвардійця взимку 2021 року на Донеччині. До повномасштабного вторгнення росіян його підрозділ охороняв опорні пункти, облаштовував позиції, маскувались та готувались до можливих змін обстановки. Після декількох місяців на фронті, бійці повернулись додому, але за декілька днів російські окупаційні війська перетнули кордони України. З того часу для Карми розпочалось зовсім інше життя.
«До Львова щоденно прибували сотні громадян, які рятувались від війни. Ми забезпечували охорону громадського порядку, допомагали цивільному населенню, виявляли правопорушників та забезпечували спокій у місті, аби люди відчували себе в безпеці», – згадує гвардієць.
Невдовзі він знову виїхав на схід. Проте ця ротація не була такою ж, як попередня. На той момент він вже командував групою бійців підрозділу забезпечення.
«Ми обладнували опорні пункти, готували інженерні позиції, які в разі просування ворога, можна було б використовувати при обороні», – пояснює боєць.
Перебуваючи на фронті, одного дня їх атакували ворожі дрони. Під час тої атаки гвардієць і отримав поранення. Той день він пам’ятає досі.
«Ми готували обід, хтось заступив на чергування, хтось укріплював позиції. Над нами завис дрон. Спочатку не могли точно визначити, наш чи ворожий. Та зовсім скоро ми вже точно знали, що це російський безпілотник, який першим ударом влучив у машину з водою і батареями. Я стояв біля неї, коли влучив другий. Вибуховою хвилею мене відкинуло, каска злетіла. Спочатку нічого не розумів, хлопці кричали: «Живий?». Сказав: «Так». У вусі дзвеніло, слух тимчасово зник, однак розумів, що залишатись там не можна. Ми почали евакуйовуватись розосереджувались на групи. У нас була лише одна радіостанція в групі, тому орієнтувалися за ситуацією: знали, що між ударами є приблизно 7-10 хвилин, тож передислокацію здійснювали у цей час. Діяли обережно, переходили з будинку в будинок. Зрештою, ми все ж дісталися до своїх», – пригадує Карма.
Вже звідти чоловіка доставили на стабпункт, де медики протягом декількох днів надавали необхідну допомогу. Коли гвардієць відчув, що вже «став на ноги», то вирішив повернутись до своїх.
«Лікарі питали, чи готовий повертатись – сказав, що готовий. Бо, якщо випадає один, на інших лягає більше відповідальності та обсяг роботи. Ми всі робимо одну справу. Попри поранення, я не міг залишати побратимів, адже розумів, що потрібен там», – розповідає гвардієць.
Військовий пригадує, що після того випадку вони були більш обережні. Намагались менше пересуватись вдень, уникали зайвого шуму, не залишали слідів. Якщо здійснювали рух, то або в сутінках, або на світанку.
Сьогодні гвардієць навчає інших та ділиться з ними власним бойовим досвідом. Карма каже, що почувається, що на своєму місці. І що головне – довіра у підрозділі. Адже це не просто формальна група, а справжній військовий колектив, де кожен є фахівцем за своїм напрямком та готовий підставити плече у критичний момент. І саме це є запорукою успішного виконання бойових завдань.
