Група наших бійців відрізана від постачання. Прямо до позиції примикає зелена зона, з якої при будь-якому русі вдень на наших бійців валить град керованих ракет і снайперський вогонь. Диверсійні групи противника приходять на ротацію з Росії. Вогонь також ведеться найчастіше з російської території. Коригування мінометного вогню здійснюють російські безпілотники і вертольоти. Над позиціями кожен день по кілька разів здійснюються обльоти російських вертольотів. Відразу після цього йде точний мінометний обстріл. Четверо вбитих, багато поранених. Наші прикордонники позиції не здають. До героїчного загону приєдналася добровільно група армійських зв’язківців – це просто дивовижні і безстрашні люди.
Моя думка:
1. Групу на розстріл здавати не можна. Хлопців треба звідти забирати – хлопці відмінні та стійкі, всі варті нагороди. Обстановка невигідна – ми не можемо придушити вогневі точки з російського боку, не можемо бити по базах терористів в Росії, не можемо збивати російські вертольоти, які ненадовго залітають на невелику глибину на нашу територію.
2. По зеленці треба нанести артилерійський удар. Одна-дві гаубиці, але вогонь постійний по реперах протягом усього дня. Щоб відбити бажання там перебувати для снайперів.
3. Хлопців виводити вночі всіх відразу.
4. Підходи до пануючих висот мінувати вночі. Мирні жителі там давно не ходять, а прикрити себе від російських диверсійних груп – необхідно.
5. Звертаюся до військового керівництва – йде війна, Росія відкрито веде бойові дії проти України. Тому не можна базувати війська в зоні досяжності з російського боку. Ворог не церемониться.
Апдейт: так, я вийшов на Генштаб, так, вони в курсі. Але в нашій системі управління швидкість проходження сигналу дуже низька – прискорювати доводиться громадською думкою, по-іншому виходить дуже повільно.
