Керівництво держави згадало про потребу вшанувати пам’ять українців, постраждалих під час масової депортації, організованої урядом комуністичної Польщі (операція “Вісла”) за 10 днів до 65-х роковин трагедії. “Згадати про трагедію сотень тисяч українців за кілька днів, як кепський студент про іспит, безвідповідально і щодо пам’яті і щодо майбутнього. Відтак – створюється арена нової ідеологічної війни за минуле, а не майданчик для спокійної і уважної дискусії та порозуміння”, – відзначають історики.
В суботу, 28 квітня 2012 року – 65-ті роковини брутальної операції польської комуністичної влади – акції “Вісла” –, під час якої викинено з рідних домівок майже 150 тисяч українців.
Історик Володимир В’ятрович у статті для ТСН.ua “Хто запустив “Віслу”, або “Остаточне вирішення української проблеми в Польщі” пише: “Про акцію “Вісла” — одну з найбільших трагедій українців минулого століття — в сучасній Україні знають і пам’ятають дуже мало. Про неї згадують лише ті, хто постраждали тоді в 1947 році, або їх найближчі родичі. Яскравим прикладом відвертого нехтування пам’яттю є позиція нинішньої влади”.
В’ятрович наводить як зразок профанації пам’яті співвітчизників, що постраждали під час акції “Вісла”, доручення Президента України від 17 квітня 2012 року. Згідно доручення за 10 днів до 65-х роковин трагедії слід встигнути провести заходи, виставки в України і Польщі. І вже в травні організувати міжнародну конференцію.
“Очевидно, що за десять днів до сумних роковин ніхто не підготує жодних меморіальних заходів, тим більше не відкриє пам’ятників та не проведе міжнародні конференції. Зате Адміністрація Президента скаже: “Ми намагалися…” – говорить дослідник.
Історик додав, що немає жодного державного пам’ятного знаку жертвам операції “Вісла” ні в Україні, ні в Польщі.
“На державному рівні слід дбати про спільне вшанування пам’яті жертв. Але мова має йти про симетричні заходи. На жаль, така ідея серйозно і неодноразово порушена. Позиція нинішнього керівництва України, яке згадує про трагедію сотень тисяч українців за кілька днів, як кепський студент про іспит, безвідповідальна і щодо пам’яті, і щодо майбутнього. Відтак – створюється арена нової ідеологічної війни за минуле, а не майданчик для спокійної і уважної дискусії та порозуміння”, – говорить Володимир В’ятрович.
Дослідник історії ХХ століття відзначив: “Українці і поляки мали складну історію в ХХ столітті, і сьогодні потрібно шукати примирення через докладне вивчення фактів, звільнення пам’яті від ідеологічних нашарувань, що роками робила радянська пропаганда”.
Нагадаємо, що 65 років тому, 28 квітня 1947 року, розпочалася операція польської комуністичної влади, під час якої викинено з рідних домівок майже 150 тисяч українців. Людей вивозили за сотні кілометрів, тих, хто намагався вчиняти спротив – вбивали. Операцією “Вісла” Польща “очистила” від українців їх етнічні території і поклала край українському визвольному руху на цих землях (не залишилося людей, які його підтримували), вирішивши таким чином “українську проблему в Польщі”. Ця операція стала завершальним акордом Другої польсько-української війни, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни, розпочавшись 1942 року на Холмщині (тепер територія Польщі). Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки – бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій. Найбільш брутальним етапом цього стала операція “Вісла” у 1947 році.
