Керівник проводу Вільних Людей, народний депутат Андрій Левус направив звернення до Юрія Луценка та Василя Грицака щодо розслідування кримінальної справи проти Медведчука, яке триває вже понад 2 роки, а результатів не видно. Під зверненням підписались народні депутати Сeргій Висоцький – заступник Керівника Проводу «Вільних Людей», Oлeг Meдуниця, Гaннa Гoпкo.
Нагадаємо, що історія цієї справи тягнеться з 2016 року, коли 59 народних депутатів України звернулись до Генерального прокурора з вимогою розслідувати антидержавницьку діяльності Віктора Медведчука та очолюваних ним структур. Печерський суд за поданням народного депутата України Андрія Левуса зобов’язав Генеральну Прокуратуру України відкрити кримінальну справу проти Медведчука, що і було зроблено. Досудове розслідування під процесуальним керівництвом ГПУ здійснює Служба Безпеки України. Статті, за якими здійснюється розслідування, є серйозними (повалення конституційного ладу, підривна діяльність проти суверенітету України, фінансування тероризму) і за умови війни із РФ мали б бути для влади пріоритетними. Влада мала б самостійно інформувати суспільство про хід розслідування і робити все, щоб завершити його у стислі терміни. Занадто дорого Україні обходиться антидержавницька діяльність подібних «політиків». Але вже 2018 рік, а про результати розслідування нічого не чути. Інформацію вдається отримувати лише після офіційних депутатських звернень. Складається враження, що справа навмисне «гальмується».
Тим часом Медведчук, кум Путіна, помітно активізував свою публічну діяльність в Україні: вступ у партію «За життя» Рабіновича, втручання в сценарій фільму про Стуса, спроба прилаштувати свою дружину на шоу каналу «1+1», яка викликала обурення в журналістів програми ТСН тощо. При цьому його ефективність у питанні звільнення українських заручників із РФ, для чого формально його влада тримає в Мінській групі, дорівнює нулю.
Потурання влади Медведчуку, формалізувавши його статус як переговірника із РФ, дало йому змогу спокійно себе почувати в Україні. Замість займатись звільненням заручників, він координує та структурує всі проросійські та реваншистські сили для повернення до влади. Сенцов повільно вмирає в російській тюрмі, а Медведчук не телефон Путіна обриває, щоб вирішити ситуацію, а втручається в сценарій фільму про Стуса. Таких прикладів є безліч. Ситуацію потрібно терміново виправляти.
Медведчук не в партії повинен вступати, а сидіти в українській тюрмі. Марченко повинна носити йому туди передачі, а не витанцьовувати на центральному українському каналі. А сидіти Медведчуку є за що. Доказів проти нього достатньо, питання лише в політичній волі вищого керівництва країни довести відкриту проти Медведчука справу до логічного завершення – вироку суду і тюрми.
