в пам’ять тих, хто згинув на Майдані в наслідок побоїв від Беркутівців
«Зі святими упокой» !
Неділя 26 січня 1014 року – національне свято Австралії.
Чорні хмари збиралися густо в небо над Лідкомбом (перед містя Сіднею) де знаходяться всі надбання української спільноти.
З ініціятиви отця Симона Цькуя – пароха Української Католицької Церкви імені св. Андрія, була того дня відправлена св. Літургія в Церкві. Дуже гарно співав хор під дириґентурою Василя Опришка. Підчас проповіді отець Симон говорив про події в Україні, про жахи, побиття людей, в наслідок є жертви – молоді хлопці, які пішли на Майдан захищати права українського народу. І хоч ми дуже далеко, майже на кінці світа, ми думками з тими, хто на Майдані в Києві й в інших містах України. Наш моральний обов’язок – підтримати земляків в Україні. Отож молилися ми всі разом.
Ініціятиву отця пароха підтримав отець Михайло Смолинець – настоятель св. Покровської Парафії – УАПЦ в Гомбуші, (Парафія відкликала пікнік-барбекю), СУМ, ПЛАСТ, СУОА й ОУГ, СОЮЗ УКРАЇНОК, Вільне Козацтво, ветерани УПА, Об’єднання Українських Католицьких Організацій, діти української суботньої школи.
Представники їх тримали почесну стійку в церкві, тримали прапори австралійський, український й всіх організацій Сіднею, коли отці Симон Цькуй, Михайло Шиян, Михайло Смолинець, о. Олег Стефанишин з прислужниками вівтарної дружини навколишкі молилися.
Сформувавши колону, на чолі з хрестом (ніс Петро Кобрин) хоругвами, вони вийшли на двір, де перед церквою на подвір’ї стояв стіл з знимками загиблих Сергія Нігояна, Юрія Вербицького, Михайла Жизневського. На жаль не вспіли зробити знимки з Романа Сеника, яка появилася на Інтернетській мережі ранком.
До символічної могили героїв України в Сіднеї положені були квіти. Їх зложили:- представник СУОА, референт Зовнішніх Зв’язків Петро Шмігель, Голова СУМ-у Юстин Сенько з двома малими юначками Тротнар і Піскор, голова Союзу Українок Стейтова Управа Оля Москвяк і голова Сіднейського відділу Галя Кравченко, від Вільного Козацтва Петро Деряжний, від Пласту Юрій Сивак і Таня Дусь.
Чорні хмари згущувалися і почав крапати дрібненький дощ – коротко, немов би символічно сіднейське небо плакало з нами і матерями наших замучених героїв в Україні.
Ми тоді не знали, що в Києві відбувався похорон Михайла Жизневського, а в селі Березноваткова, похорон Сергія Нігоянова.
До жалібних звуків мельодій Панахиди і до відспівування «Вічна їм пам’ять» прислухалися, ті, хто чекав на поїзд ( поїздова станція же напроти церкви) а дехто з прохожих став і перехрестився.
Цікаву за змістом доповідь частинно по українськи, частинно по англійськи, – виголосив Ярослав Дума ( текст подаю окремо). Він згадав про жорстокість диктаторів в світі і в Україні зокрема й наголосив на тому, що ми як спільнота і кожна особистість можемо зробити.
Спільнота Сіднею низько схиляла свої голови перед світлою памяттю поляглих в Україні.
Були присутні Голова Світової Управи СУМу Петро Дума, кілька літний голова Української Громади Вікторії Юрко Федишин з дружиною Мартою – всі троє з Мельбурну, були й гості з України.
Гимн України «Ще не вмерла Україна» та гимн Австралії співала Тереса Гузій. Співали всі присутні з нею.
Надіємося, що більше жертв – мертвих не буде.
ЗНИМКИ МОЇ, другим моїм апаратом робив знимки Володимир Войтович, кілька знимок Наталки Тротнар
