70 років тому розпочався Нюрнберзький трибунал, який засудив головних нацистських злочинців. Тоді світ отримав щеплення від націонал-соціалізму і фашизму. Однак над комуністичними злочинами судовий процес такого рівня не відбувся доcі.
Нюрнберзький трибунал публічно визнав воєнну агресію, расистську політику, трудову експлуатацію в концтаборах і масові вбивства, здійснені гітлерівською Німеччиною, злочинами проти миру і людяності. Це справило вирішальний вплив на ідейний і політичний розгром нацизму. Так один із найжорстокіших тоталітарних режимів ХХ ст. було остаточно дискредитовано у світовій громадській думці.
“20 листопада 1945 р. в м. Нюрнберзі в Західній Німеччині розпочав роботу Міжнародний військовий трибунал над верхівкою нацистської партії і воєначальниками Третього Райху. Його засідання тривали до 1 жовтня 1946 р. У результаті 12 підсудних отримали смертні вироки, троє – довічне ув’язнення, четверо – ув’язнення строком на 10-20 років. Трьох обвинувачених виправдали. За трибуналом над головними воєнними злочинцями слідувала серія малих Нюрнберзьких процесів (1946–1949) над нацистськими діячами дрібнішого масштабу”, — розповідає історик Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.
Одним з найбільших міфів навколо Нюрнберзького трибуналу, який стосується України, є твердження про те, ніби трибунал засудив Степана Бандеру, Романа Шухевича й інших керівників ОУН і УПА як нацистських воєнних злочинців. Сприяло поширенню міфу стало те, що в СРСР було видано російською мовою тільки 7 із 42 томів матеріалів процесу.
Насправді, матеріали Нюрнберзького процесу містять вичерпний перелік осіб та груп, визнаних трибуналом злочинними. І жодного члена ОУН і УПА в ньому немає. Більше того, як докази нацистських злочинів на процесі фігурували документи, що засвідчують репресії спецслужб Третього Райху проти ОУН.
“Зокрема, в 39 томі (на стор. 268—269) надруковано наказ айнзацгрупам від 25 листопада 1941 р. знищувати бандерівців як борців за незалежну Україну. 27 том містить свідоцтва, що деякі нацистські масові розстріли були помстою «групам Бандери». У 25, 29 і 38 томах у документах згадується «рух Бандери», спрямований на боротьбу за самостійність України. Більше ані згадок, ні, тим паче, вироків провідникам ОУН і командирам УПА в матеріалах процесу немає”, — розповідає Ігор Бігун.
в.о. Директора Центру досліджень визвольного руху, експерт Реанімаційного пакету реформ у сфері національної пам’яті Андрій Когут підкреслив: “Проте досі такого процесу, як Нюрнберзький, не відбулося з його аналогом – комуністичним тоталітарним режимом”.
Як відомо, 21 січня 2010 р. набуло чинності рішення Апеляційного суду м. Києва, яке визнало Йосифа Сталіна і ще шістьох функціонерів Компартії винними у здійсненні геноциду української нації – Голодомору 1932-1933 рр. А Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 р. комуністичний режим визнано злочинним і заборонено публічно заперечувати його злочинний характер.
“Та, все ж, брак Міжнародного трибуналу над злочинами комунізму дозволяє Російській Федерації та іншим державам схвалювати і наслідувати радянську політику державного терору і воєнної агресії в наш час”, — підкреслив Андрій Когут.
Повне зібрання матеріалів Нюрберзького процесу зберігається в бібліотеці Центру досліджень визвольного руху.
