Під час сесії ПАРЄ 30 січня перед будівлею Ради Європи в Страсбурзі ( Франція ) українська та чеченська діаспори об’єдналися у мітингу проти злочинів путінського режиму.
Це трапилося спонтанно. Ніхто нічого наперед не планував. Просто і чеченці і українці виступали проти несправедливості і грубого свавілля з боку Росії, і це їх об’єднало .
Організатором чеченського мітингу , як завжди, був Сайд – Емін Ібрагімов – незаслужено замовчуваний герой нашого смутного часу. Колишній міністр зв’язку в ще Чечено- Інгушської АРСР , він заснував першу на чеченській землі правозахисну організацію в 1990 році. Сайд – Емін разом зі своїми однодумцями захищали всіх , чиї права порушувалися , незалежно від національності. Коли російська армія вторглася в грудні 1994 в Чеченську республіку під приводом « наведення конституційного порядку» і стала розправлятися з усіма без розбору , в тому числі і з одноплемінниками – етнічними росіянами жителями республіки , Сайд – Емін розпорядився направити основну частину автотранспорту міністерства зв’язку – більше 200 одиниць – для вивезення тих, хто хотів евакуюватися . Вивезли у відносно безпечні гірські села не тільки співробітників міністерства , а й усіх , хто не міг зробити це самостійно , при цьому національна приналежність , віросповідання , або інші ознаки для евакуаторів значення не мали . Бомби , що падають на голови беззахисних людей , і загальна біда , що виходить від «старшого брата» , згуртувала чеченців , росіян, українців , грузин , вірмен , азербайджанців та представників десятків інших національностей , які компактно проживали на цій прекрасній чеченській землі , що для них усіх була Батьківщиною. У цей страшний час багато мешканців Чеченії визнали правоту Сайд – Еміна , який багато разів закликав по телебаченню ЧРІ всіх громадян Республіки встати єдиним фронтом проти війни , для вирішення чеченського питання за посередництва міжнародної спільноти. Багато з тих , хто не допускали й думки про те , що російська армія може вбивати своїх громадян , і тим більше таким жорстоким , нещадним чином , з перших же днів цієї заздалегідь спланованої бійні усвідомили , що для російських окупантів вони всього лише мішені. А їх « героїчна Контр Терористична Операція » націлена на досягнення контр людяних інтересів політичних і військових сил Росії.
Сайд – Емін в усі часи є переконаним пацифістом . Ще в 90 -і роки він через пресу і чеченське телебачення багато разів звертався до громадян ЧРІ з проханнями не брати в руки зброю , а домагатися вирішення чеченського питання правовими засобами. І в даний час Сайд – Емін упевнений в тому , що не можна давати « привід » злочинним силам проводити « Контр Терористичні Операції ». Але це не означає , що він боїться за себе. У розпал військових дій Сайд – Емін з соратниками ходили під шквальними артилерійськими обстрілами по столиці Чеченської Республіки, що стиралася з лиця Землі, та рятували людей з-під обстрілу. Розгрібали завали , витягали поранених.
У розпал війни Сайд – Емін з соратниками провели декілька масових маршів протесту проти війни , в цих маршах брали участь солдатські матері з обох сторін. У 1995 – 96 роках багатотисячні марші миру під його керівництвом були проведені і в Туреччині. Там в 96 -му році йому довелося пережити замах з численними важкими пораненнями. Але лікуватися не було часу. Не долікувавшись до кінця, з крапельницею на руці він очолив багатотисячну ходу і мітинг біля будівлі російського консульства в Стамбулі , незважаючи на те , що турецькі спецслужби висловлювали побоювання нової помсти з боку російських спецслужб. У той час світова громадськість в основному симпатизувала чеченцям , бо події висвітлювалися порівняно об’єктивно , і весь світ бачив , які кричуще нерівні сили Чеченії проти російської армади , що навалилася усією міццю на народ , який налічував всього трохи більше мільйона. Світове співтовариство не вникало в тонкощі конфлікту гігантської країни з цією маленькою країною. Під впливом потужної російської пропаганди мало хто розумів , що чеченський народ захищає саме право на своє життя , і єдина провина його була в тому , що він проголосив незалежність в руслі всіх юридично- політичних реалій , в яких проголосили те ж саме 15 колишніх союзних республік , в тому числі сама Росія , в минулому – РРФСР. Але всі бачили , з яким варварством діють російські війська , навмисне не розбираючи між нечисленними силами чеченського опору і мирними жителями чеченських міст. Руїни Грозного обійшли всі телеекрани .
Тому увага світу була прикута до подій навколо російсько – чеченської війни. І до маршу Миру – насамперед, бо в той час ще в світі переважала віра в можливості пацифістських рухів. Під час голодування і поранення до Сайд – Еміну в стамбульську лікарню приходили багато політиків , в їх числі – нинішній президент Абдулла Гуль і прем’єр Туреччини , а тоді – лідер опозиційної партії Реджеп Таїп Ердоган.
Коли в серпні- вересні 99 -го стало ясно , що Росія готує нове вторгнення в Чеченську Республіку , Сайд – Емін організував ще один великий Марш Миру – з Чеченії до Європи , через Грузію , Азербайджан , Туреччину. На жаль , ніякі заходи миротворців не запобігли новій війні.
У квітні 2001року Сайд – Еміну запропонували переїхати в Страсбург – деякі політики – ідеалісти сподівалися , що в серці Європи він зможе добитися більшої участі Європи в захисті фундаментальних цінностей цивілізації.
У Страсбурзі Сайд – Емін відразу продовжив правозахисну діяльність і жодного дня не був бездіяльним . Сайд – Емін Ібрагімов провів незліченну кількість маршів миру і вісім голодівок в знак протесту проти бездіяльності світових політиків щодо винищування чеченського народу , шість з них – у Страсбурзі. На жаль , ці голодівки замовчувалися навіть авторитетними ЗМІ.
Крім голодівок , Сайд – Емін в Страсбурзі простудіював всі документи ООН , які мають відношення до збройних конфліктів і правових питань, пов’язаних з діями Росії проти Чеченської Республіки Ічкерія. Ставши таким чином самоосвіченим експертом з міжнародного права , він написав сотні , якщо не тисячі , глибоко аргументованих листів депутатам Європарламенту та членам ПАРЄ. У цих листах він всебічно обгрунтовує звинувачення політичного і військового керівництва Росії у скоєнні двох агресій , геноциду , злочинів проти людяності і військових злочинів проти чеченського народу. Сайд – Емін домагається створення міжнародної комісії з розслідування цих злочинів та розгляду чеченського питання з позиції загальновизнаних норм і ознак міжнародного права .
30 січня під час сесії ПАРЄ Саїд- Емін організував черговий мітинг з вищевказаними вимогами. Але на цей мітинг прийшли мало людей. Як з’ясувалося пізніше , троє невідомих людей у Страсбурзі поширювали чутки про те , що проросійська влада Чеченської республіки готується виявити тих , хто візьме участь у мітингу , і їхні родичі, які проживають в окупованій Чеченії, « будуть покарані» , що, звичайно , насправді бути не може. А якщо хоча б один такий злочин буде скоєно , то винні тут , в Європі , повинні понести відповідне покарання . Проте робота дезорганізаторів принесла свої плоди і багато хто не прийшов на мітинг.
Але, кажуть , не буває лиха без добра. Українці, які приїхали до Страсбурга для підтримки Євромайдана, об’єдналися з учасниками чеченського мітингу. У своєму виступі на мітингу перед камерами учасників української діаспори , Саїд- Емін закликав українців не допустити збройного протистояння. Разом обидві діаспори висунули вимоги до європейських політиків : дотримуйтесь взятих на себе зобов’язань щодо захисту фундаментальних прав людини , в тому числі чеченського та українського народів , від грубого нехтування цих прав з боку нео- імперських сил Росії.
– Європейські політики побоюються прямої конфронтації з Росією , тому що бояться , що нинішня Росія може розпалити третю світову війну , – сказав Сайд – Емін . – Але реальна загроза полягає саме в нерішучості щодо приборкання злочинних сил , які загрожують світовій стабільності. Вжити рішучих заходів для того , щоб політичні та військові сили Росії припинили порушувати загальновизнані норми і принципи міжнародного права , потрібно негайно, поки Росія не зайшла занадто далеко. У світової спільноти є приклад, коли нерішучість призвела до Другої світової війни. На прикладі «відповіді » Росії на Акт Магницького – ми бачимо , що нічого окрім удару по своїх же сиротах Росія проти США та Європи не зробила. Тільки гучні заяви і погрози. Це говорить про те , що ще є шанс змусити Росію дотримуватися законів і міжнародного права . Не важко собі уявити наслідки, якщо злочинні сили такого масштабу повністю переконаються в своїй безкарності за свої нелюдські злочини . Про це потрібно замислитися всім , поки ще не зовсім пізно . Коли стирали з лиця Землі чеченські міста і села , нікому в голову не приходило , що Чеченією Росія не задовольниться . Не зупинили – послідувала агресія проти Грузії. Знову ж , не думали , що дійде і до України – тепер бачимо ті ж викрадання, тортури , вбивства людей на вулицях Києва , що російські ескадрони смерті застосовували і застосовують донині в Чеченії і в сусідніх республіках Північного Кавказу. Почерк російських ескадронів смерті один , сценарії придушення законних вимог громадян – схожі.
Українських опозиціонерів Сайд – Емін закликав шукати можливості досягнення своїх вимог , не допускаючи збройного протистояння і нового кровопролиття. Представники чеченської та української діаспор обмінялися адресами і домовилися в майбутньому спільно добиватися справедливості і протистояти беззаконню з боку путінської Росії .
Надія Банчик
