Розмова з начальником артилерії. (лексика збережена)
– Якщо можна, привезіть ще комбінезонів на два артдивізіони САУ.
– Ті, які привозили на початку літа?
– Так. Вони їх вже угандошили. І форму австрійську що ви потім привозили, теж угандошили. Їм ходити нема в чому. Живуть у машинах. Все дуже сильно затягується.
Це все беззлісно, посміхаючись. І як і раніше, бентежачись. Ми знайомі більше року, і вони досі соромляться, коли звертаються з проханнями. І ніколи не попросять зайвого.
Кожен день, навіть коли явне “перемир’я”, вся техніка є в повній бойовій готовності.
Щовечора екіпажі займають місця і чергують до ранку. Для того, щоб не порушуючи умов мінських угод, вийти на позиції за найменшої необхідності. І дати відповідь.
І дають. Та як показав останній тиждень, дуже ефективно дають.
Напевно, ця форма може “ходити” довше. При необхідному догляді. Ну, прати раз на тиждень. Або два рази на тиждень. Тільки немає можливості прати. Норма – 1,5 літри в день на людину питної. А технічка практично не доїжджає. Ні води, ні можливості. Ні змінки.
І звинувачувати в цьому нікого. Це війна.
І так, форма, про яку пише Бірюков, так само угандошиться за два-три тижні життя в САУ, або кочуючи в САУшках по полях. Нескінченно змінюючи позиції. І це об’єктивний фактор війни.
