У Києві пам’ятник білорусам, що загинули в боротьбі за Україну, доповнив портрет добровольця Миколи Іліна
8 вересня в Києві на стіні будинку по вулиці Білоруській, 22 урочисто відкрили оновлений пам’ятний знак білорусам, що загинули в боротьбі за Україну. Пам’ятник на честь білорусів Михайла Жизневського, Алеся Черкашина та Віталія Тіліженка доповнила ще одна плита з іменем добровольця-парамедика Миколи Іліна, позивний «Естонець», який у липні минулого року загинув під Зайцевим, намагаючись врятувати пораненого сержанта Ярослава Журавля.
«Ця ідея виникла влітку цього року. До мене звернулася білоруська громада, оскільки я займалася встановленням цього пам’ятника в 2016 році, потім це було озвучено на вечорі пам’яті Миколи Іліна. Нас підтримав автор проєкту Гліб Гржабовський, батько загиблого в ДАПі добровольця з позивним «Динамо». Він безкоштовно зробив ще дві додаткові плити – ми зібрали гроші тільки на матеріал і гравірування. А дату відкриття приурочили до річниці переможної битви під Оршею, коли в 1514 році об’єднане військо Великого Князівства Литовського і Польщі під орудою князя Костянтина Острозького розгромили 80-тисячне московське військо – в Білорусі цей день неофіційно відзначають як День білоруської військової слави», – говорить ініціатор акції, волонтерка Ольга Гальченко.
На акції були присутні представники білоруської громади в Києві, побратими, друзі Миколи.
«Я вдячна всім, хто прийшов, хто береже пам’ять про Миколу. Це єдине, що нам лишається, і я дякую всім за підтримку, і від імені його батьків також. Я впевнена, що Миколу в Україні пам’ятатимуть. Він став одним із героїв картини Артура Орльонова «Становлення нації», його речі представлені в експозиції Національного музею історії України, присвяченій Незалежності, в Голосіївському парку готується відкриття пам’ятного знаку добровольцям-громадянам інших країн, які загинули за Україну. Є ідея муралу, хочемо зняти фільм», – розповіла дівчина Миколи Олександра Черченко.
День білоруської військової слави білоруська опозиція відзначила сьогодні і у Львові. В центрі міста відбулася хода з білоруськими національними прапорами. Також на площі Ринок представники білоруської спільноти відкрили виставку «Рік спротиву: як по(в)стає Білорусь», яка розповідає про важливі події білоруського протесту, лунали білоруські бардівські пісні. Учасники акції вшанували пам’ять одного з очільників січневого повстання 1863-1864 років Кастуся Каліновського, пам’ятник якому встановлено на Личаківському цвинтарі.
«Сьогодні в Білорусі гуманітарна катастрофа, бо понад рік триває політика терору і знущання над білоруським народом. Ми не знаємо точної цифри, скільки білорусів пройшли катування, скільки вбито. У нас повернувся 1937 рік. Політичними в’язнями в Білорусі визнано лише близько 650 людей, хоча ми можемо говорити про тисячу, а може ця цифра і в рази більша – від нас усе приховують. І сьогодні цей День білоруської військової слави, який ми вже вдесяте проводимо тут, у Львові – це в першу чергу підтримка тих людей, нагадування про те, що Білорусь не здається, а продовжує боротися. І це нагадування нашим сусідам про важливість солідарності з білоруським народом. Бо перемога під Оршею – це була спільна перемога білорусів, українців, литовців, поляків. І зараз, лише так, об’єднавшись, ми можемо перемогти нашого ворога. Бо у гуманітарній катастрофі Білорусі так само винні Кремль і Лубянка», – зазначив лідер Руху солідарності «Разам» В’ячеслав Сівчик.
