23 лютого – це пережитки нав’язаної радянщини

У соціальних мережах та відеосервісах мережі Інтернет, активно поширюються ілюстративні матеріали та відеоролики за участі відомих особистостей, у яких розповідається про історію виникнення “свята Радянської Армії”, котре потім перейменували на День Захисника Вітчизни.

Ініціативу підтримали Юрій Винничук, брати Капранови, Сашко Лірник, Славко Нудик, Артем Полежака, учасники музичних гуртів “КораЛЛі”, “Веремій”, “Тарута” та інші.
Політиків до співпраці не залучали принципово, оскільки як вважають організатори –  ініціативи Молодіжне Об’єднання “ГРАНІТ” – “це питання здоровогу глузду і знання історії, а не політичних поглядів”.

У відеороликах подаються історичні факти та заклики ігнорувати 23 лютого, відзначаючи день Збройних Сил України (6 грудня), свято Покрови (14 жовтня), чи інші українські дати на противагу радянським святам.

“Дане свято немає нічого спільного з захистом ні України, ні навіть Росії – коментує Андрій Мочурад, член Молодіжне Об’єднання “ГРАНІТ” – 23 лютого, це річниця ганебної капітуляції Росії перед Кайзерівською Німеччиною у 1918 р.  Тоді ж, радянські війська воювали проти армії УНР та українських формацій, тобто якщо це свято,  то це річниця армії окупанта.
Саме радянські війська вбивали підлітків під Крутами, масово розстрілювали українців заради грабунку, плюндрували Україну, привносили ідеї ленінського терору. Що патріотичного у тому, щоб святкувати свято пролетарських загарбників?”

На думку організаторів, цей день просто став звичкою, а історію створення та  відзначання цієї дати,  пересічні обивателі не знають.

“Спілкування на такі теми з молоддю є важливим, з огляду майбутньої екстраполяції їхніх цінностей у суспільство дорослих, а не просто аморфного патріотизму. Соціальні мережі, у цьому плані, мабуть один з найвпливовіших способів донести інформацію до молоді” – коментує  Віталій Калініченко,  фронтмен гурту “Веремій”.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа