1600000 переселенців хочуть закону від Порошенка

Президенту України

Петру Порошенку

Шановний Петре Олексійовичу!

25 листопада 2015 року був ветований законопроект № 2166 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що стало великим розчаруванням для громадськості, міжнародної спільноти та 1,6 млн осіб, що вимушені були покинути свої домівки не за власною волею, внаслідок окупації Криму та військового конфлікту на Сході України.

Авторський колектив законопроекту складається із народних депутатів, представників міжнародних структур, недержавних організацій та ініціатив, що опікуються правами внутрішньо переміщених осіб. Всі без виключення положення законопроекту цілком і повністю ґрунтуються на тих реаліях, в яких живуть переселенці і спрямований на вирішення їх реальних проблем, які виникли через недосконалість нині чинного Закону.

У сесійній залі 03 листопада 2015 року законопроект був підтриманий в цілому представниками всіх депутатських фракцій та груп, а тому всі очікували на його підписання Президентом.

Нагадуємо, що законопроект було подано до Верховної Ради України у лютому 2014 року, вже в червні 2015 року він був готовий до другого читання. Всі органи центральної виконавчої влади, представники від Адміністрації Президента, депутати, представники громадськості мали змогу у встановлений законом порядок подати свої зауваження та пропозиції до законопроекту, відвідати засідання профільного Комітету, де розглядалось питання про підтримку законопроекту 2166. Однак, у процесі підготовки законопроекту суттєвих зауважень до тексту не було у жодної з інституцій.

Спеціальний представник Генерального секретаря Ради Європи в Україні зазначив, що прийняття законопроекту № 2166 надасть важливу можливість покращити законодавство України у цій сфері та привести його у відповідність з міжнародними стандартами та стандартами Ради Європи у сфері захисту прав людини.

Відповідно до оприлюднених на сайті Парламенту Пропозицій Президента України, рішення про відправлення законопроекту на доопрацювання було прийнято з наступних причин:

не визначено уповноваженого органу, який буде виявляти факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання та підтверджувати інформацію про її переміщення в межах України;
не врегульовано механізму перевірки факту тривалої відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання та інформації про їх переміщення в межах України.

Регламентом Верховної Ради України у статті 132 визначено, “якщо Президент України застосував право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону і у визначений частиною другою статті 94 Конституції України строк повернув закон до Верховної Ради зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями, наслідком цього є скасування результатів голосування за закон у цілому і відкриття процедури його повторного розгляду у Верховній Раді”.

Однак, в тексті немає конкретних пропозицій, а лише загальні рекомендації, що унеможливлює зрозуміти, які саме зауваження і до яких статей законопроекту потрібно врахувати для найшвидшого підписання закону.

Ми, представники громадських організацій, співавтори законопроекту, вважаємо ветування законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» абсолютно недоцільним кроком через те, що:

на прийняття даного законопроекту, підписання та набрання ним чинності очікувало більше 1,6 млн. осіб. Він містить багато важливих змін, що могли б на практиці суттєво покращити стан забезпечення прав і свобод переселенців, та відповідає міжнародним стандартам;
законопроектом вже закріплюється обов´язок переселенця самостійно повідомляти у 10-денний строк про зміну свого місця проживання, в тому числі у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання;
положення законопроекту передбачають можливість скасування дії довідки про взяття на облік лише тих осіб, що повернулись до покинутого місця постійного проживання;
дані про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи можуть отримуватись органом соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
питання визначення відповідального органу та механізму перевірки інформації регулюються на рівні підзаконного нормативно – правового акту, а не на рівні закону.

Враховуючи те, що завданням держави повинен бути не всебічний контроль за людьми, а створення умов для комфортної соціалізації переселенців за новим місцем проживання, просимо Вас:

Забезпечити участь Вашого представника 9 грудня у засіданні Комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, що є профільним та буде розглядати Ваші пропозиції до Закону, для швидкого узгодження тексту для розгляду Парламентом;
Зустрітися із громадськими організаціями, що опікуються правами внутрішньо переміщених осіб, співавторами законопроекту, для напрацювання консолідованої позиції в питаннях захисту людей, що постраждали внаслідок збройного конфлікту та окупації;
Сприяти найскорішому розгляду узгодженого тексту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», його підписанню та набранню ним чинності у встановленому законодавством України порядку.

З повагою,

Олександр Галкін,

директор ВБФ “Право на захист”

Олександра Дворецька,

голова правління Благодійного фонду “Восток-SOS”

Борис Захаров,

керівник адвокаційного центру Української Гельсинської спілки з прав людини

Таміла Ташева,

координатор Громадської ініціативи “КримSOS”

Олександра Матвійчук,

голова правління Центру громадянських свобод

Юлія Галаган,