У Львові презентували книгу про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за Україну

У день річниці Листопадового чину у Львові презентували книгу відомого журналіста Олега Стецишина «Ландскнехти Галицької армії». Видання досліджує таке маловивчене явище нашої історії, як військове найманство: про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за незалежність України в лавах Української галицької армії.

Ідея написати таку роботу виникла в Олега Стецишина під час роботи з архівами власної родини. «Я побачив, наскільки мало є досліджена історіюя перших визвольних змагань. Взагалі історія ЗУНР і УГА зазвичай подається якось дуже схематично і коротко, хоча насправді цей період дуже цікавий, вивчаючи його, ти відчуваєш гордість за наших предків, за ту армію, яка була справді європейською», — розповідає журналіст.

Автор понад три роки досліджував і вперше в історіографії систематизував біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській галицькій армії. Книжка містить інформацію про майже 600 офіцерів та старшин Української галицької армії, а також інформацію про польське військо, яке вело бойові дії в Галичині.

«Довгий час цю війну намагалися забути, а героїв — витіснити. Цю роботу можна вважати поверненням великого історичного пласта, стиранням ще однієї білої плями в історії України», — вважає історик Андрій Козицький.

Автор розповідає, що за законом в Галицький армії не мало бути іноземців, але вони все одно йшли туди служити, бо армія була дуже професійна. «Наприклад, у січні 1919 року приїжджали представники від групи австрійських бойових генералів Першої світової і хотіли найнятися на службу. Вони бачили, що УГА має багато кваліфікованих патріотичних солдатів, але замало високоосвічених офіцерів, і висловили готовність за певну суму захопити Львів, зробити ЗУНР у тих кордонах, в яких вона була проголошена. Але керівництво ЗУНР відмовилося від їхньої допомоги. Таких випадків, коли іноземці хотіли потрапити на службу саме в Галицьку армію, а не чеську, румунську, німецьку чи ще якусь, було справді багато», — каже Стецишин.

Цікавим є те, що книжка написана не лише на основі архівних матеріалів, а й із розповідей нащадків ландскнехтів, яких пан Олег шукав через соціальні мережі. «Наприклад, я знайшов у Facebook кілька людей з прізвищем Сіріс, написав їм і дізнався, що дочка офіцера Густава Сіріса живе зараз у Відні, їй 98 років і вона нічого не знає про свого батька. Я переклав документи німецькою мовою і надіслав їй. Через кілька днів племінниця цієї пані написала, що жінка вже кілька днів не спить, а постійно плаче, бо тільки тепер взнала, як її тато жив і помер».

Цікаву розповідь про життя та долю іноземних вояків УГА доповнюють унікальні документи, понад сотню рідкісних фото, здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні.

Книга «Ландскнехти Галицької армії» вийшла друком у видавництві «Часопис», яке спільно з Центром досліджень визвольного руху та Мистецькою агенцією «Наш формат» реалізовує проект видання науково-популярної літератури з історії ХХ століття «Наш формат історії».

Організатори презентації: Центр досліджень визвольного руху, Мистецька агенція «Наш формат», Видавництво «Часопис» (Львів), Книгарня «Є».

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа