12 жовтня цього року з ініціативи родин загиблих і мешканців села за підтримки сільської та районної рад на місці захоронення відкрито пам’ятник. На відкриття з’їхалися прямі нащадки загиблих: діти, онуки і правнуки, близькі родичі, мешканці села Купичів та навколишніх сіл, представники районної влади, козацькі старшини із Луцька, представники громадських організацій і політичних партій. Бійці Володимиро-Волинського гарнізону салютували 17-ма залпами. Освячували священники Української православної церкви Київського патріархату на чолі із благочинним. Символічно на могилі воїнів старшокласниками була виконана пісня “Волинь моя зоряна” – про край, за яку полягли ці юнаки.
Історія бою, у якому загинули бійці УПА є трагічною. Влітку 1943-го один із підрозділів УПА — сотня Марцинковського — воював на теренах Турійського району (Волинська область). 20 липня 1943 року ця сотня зайняла бойові позиції на підступах до Радович, аби перепинити німцям шлях до цього села. Очевидно, бійці УПА дуже дошкуляли окупантам, бо на цей раз вони кинули в бій чисельну бронетехнічну частину. Почався нерівний бій, німецькі бронемашини відрізали шлях до відступу і більшість хлопців загинули. Як розповіла у своєму виступі під час відкриття пам’ятника сестра загиблого юнака, на його тілі було 12 ножових і дві вогнепальні рани. Родичі загиблих їхали за тілами своїх братів та синів возами, і зібрали не один віз цього “гіркого врожаю”. Одна з таких процесій приїхала у село Купичів, де громада поховала загиблих у братській могилі біля місцевого храму.
Це були юнаки і молоді чоловіки віком до тридцяти п’яти років.
17 полеглих із сотні Марцинковського поховані біля знищеної церкви в селі Купичів Турійського району. Це Андросюк Л. Д., Бадира М. К., Баран Л. М., Білецький В.І., Ващук Д. П., Гнатюк І., Кухарук Н. М., Ліщинський О. С., Марцинковський А. В., Ничипорук П.І., Рябий І., Сачук Д. К., Січкарук М., Терефельський Ф. Т., Терещук В. та двоє невідомих.
