Геноциду українців передувало 5000 повстань, — розповідають історики, спростовуючи міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам.
Щорічно у четверту суботу листопада Україна згадує жертв Голодомору. Цього року Український інститут національної пам’яті підтримав традицію, започатковану Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Відповідно заходи з нагоди 81-х роковин Голодомору будуть присвячені зокрема пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду. Про це ідеться у методичних матеріалах, підготовлених цим урядовим органом.
Національні пам’яті заходи пройдуть під гаслом “Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у ‘33-му – непереможні сьогодні!”
Голова Українського інституту національної пам’яті к. і. н. Володимир В’ятрович пояснює: «Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору. Але навіть в ті страшні часи тисячі українців боролися, зокрема зі зброєю в руках, відстоювали своє право на свободу та життя”.
Українські селянські повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод.
“Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом’янути тих, хто до останнього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей, нас не знищили як народ у 33-му. А пам’ять про них робить нас непереможними сьогодні”, – говорить Володимир В’ятрович.
Нагадаємо, що центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації стало українське село. У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких взяли участь, за оцінками дослідників, біля 1,2 млн осіб. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ (главное политическое управление)зафіксували в УССР понад 900 виступів, що становило 56 % усіх антивладних виступів в СССР. Тоді ж з колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств, біля 500 сільських рад відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель.
Голодуючі селяни нападали на зерносховища, де зберігалось відібране у них зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду, взялися за зброю: у 1932 році зафіксовано понад1000 актів збройного спротиву режиму.
Цей стихійний спротив і став основою звинувачень у підготовці на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом.
У методичних матеріалах також подається перелік документальних та художніх фільмів, основних наукових та науково-популярних публікацій, спеціалізованих інтернет-ресурсів, присвячених тематиці Голодомору. Для зручності журналістів УІНП також надає перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на тематиці Голодомору і селянського спротиву репресивній політиці комуністичного режиму щодо селянства.
Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор, Києво-Могилянська академія
Людмила Гриневич, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України
Ганна Капустян, доктор історичних наук, Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського
Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України
Ніна Лапчинська, краєзнавець, редактор сайту «Голодомор 1932–1933 років. Харківська область»
Василь Марочко, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України
Богдан Патриляк, кандидат історичних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Володимир Сергійчук, доктор історичних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Олеся Стасюк, кандидат історичних наук, виконавчий секретар Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні
Володимир Тиліщак, кандидат історичних наук, Український інститут національної пам’яті
Юрій Шаповал, доктор історичних наук, директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»
Олександр Штоквиш, кандидат філософських наук, Український інститут національної пам’яті
