«Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави», – ці слова говорив Юрій Липа у минулому столітті, коли Україна боролася за власну державність та свободу від московського загарбника.
Минуло 80 років, ми вже вибороли свою незалежність, проте наш одвічний ворог – північний сусід – і досі посягає на українську соборність та самостійність. Як і понад 80 років тому, сьогодні ми продовжуємо війну з московитами за право бути Українцями, а вони, як і тоді, продовжують знищувати все українське: мову, культуру, історію, економіку, землі, людей.
І, як писав Липа, без знищення Москви як столиці імперії та розподілу Росії Україна завжди матиме загрозу для свого існування. Саме тому зараз необхідно кожному вести війну за наше майбутнє на кожному фронті боротьби: і зі зброєю в руках на фронті, і відвойовуючи наше право на самоідентифікацію, історичну правду, культурну спадщину, і зміцнюючи економіку та підтримуючи Збройні Сили.
Військовий фронт
З перших годин повномасштабного вторгнення десятки членів Молодіжного Націоналістичного Конгресу зголосилися до війська: мобілізувалися в ЗСУ та записалися до територіальної оборони.
24 лютого Росія здійснила серію масових ракетних ударів по всій території України, зокрема і по Києву. Тоді, в перші години повномасштабного вторгнення, десятки тисяч окупаційних військ почали наступ з території Білорусі на Київ. З перших годин вторгнення МНКівці разом з дружніми організаціями та середовищами сформували ДФТГ «Вільна Україна» та стали на захист столиці.
В рамках добровольчого формування розгорнулося кілька напрямків роботи: військові підрозділи, відділ забезпечення, медична служба та прес-центр. Наші хлопці та дівчата, які були в Києві, щоденно тренувалися, працювали на позиціях в столиці, закріплених за ДФТГ, зокрема на Броварському напрямку. Протягом півтора місяця оточення Києва волонтерський штаб «Вільної України» забезпечував бійців усім необхідним: формою, аптечками, військовою технікою, автомобілями тощо.
Після витіснення ворога з півночі країни, відновлення контролю над Києвом та областю, МНКівці у складі ДФТГ «Вільна Україна» передислокувалися на південний напрямок в Миколаївську область, де окупанти встигли закріпитися на позиціях та окупувати частину регіону.
Окрім боротьби у складі «Вільної України», близько сотні членів МНК захищають українську соборність в інших структурних підрозділах Збройних Сил: артилеристи, які ефективно дають відсіч ворогу на херсонському напрямку, піхотинці та сапери, які працюють на Запоріжжі.
Понад десяток наших хлопців тримають північно-східний кордон на Сумщині та Харківщині під щоденними атаками та обстрілами ворожої артилерії. Інші клаптик за клаптиком повертають наш схід – Донецьку та Луганську області. Протягом 8 місяців повномасштабного вторгнення наші хлопці боронили Київ, Чернігів, Харків, Суми, Маріуполь, Попасну, Сіверськодонецьк, Бахмут, Соледар та інші українські міста і села.
Ми чекаємо з російського полону нашого товариша та на дзвінок друга, з яким немає зв’язку майже півроку. Не обійшлося і без втрат: в боях за свободу загинуло багато наших друзів та членів організації, один з них Віталій Бенчак, МНКівець, який розвивав молодіжне патріотичне середовище на Закарпатті.
Сьогодні ми не напишемо імена воїнів, які хоробро захищають Україну та повертають свободу нашим землям. Але обов’язково розкажемо про кожного після нашої перемоги та закарбуємо їх у серцях.
Інформаційний фронт
Інформаційна боротьба стала одним з ключових фронтів нашої протидії агресорам. З першими ракетними ударами 24 лютого десятки МНКівців розпочали активну роботу у соціальних мережах.
Члени МНК вели просвітницьку та інформаційну роботу на українську та іноземну аудиторії, працювали з іноземними ЗМІ та організаціями, займалися інформаційно-психологічними операціями та протидією їм.
Інформаційна робота охоплювала безліч тем, проте все ж були ті, на яких ми робили більший акцент, щоб підняти їх в українському суспільстві та за кордоном. Ми займалися фактчекінгом, висвітлювали російські ІПсО та формували інструкції по інформаційній протидії для українців. Завдяки розголосу та активній роботі в інформаційному просторі, висвітлювали нашу волонтерську діяльність та перемоги. Організували інформаційну кампанію #ДайтеЗброюУкраїнцям, долучилися до компанії #SaveMariupoll, щоб привернути увагу світу до ситуації в Україні, агресії Росії та закликати надати озброєння українцям для захисту своєї держави. Наша команда збирала та висвітлювала злочини проти українців. Викривала співпрацю УПЦ МП з окупантами.
Зараз ми продовжуємо вести активну просвітницьку роботу. Серед актуальних кампаній і «Деколонізація України» – позбуваємося російських імперських пам’яток.
Вишкільний фронт
Молодь – це майбутнє нашої держави. Поки одна її частина боронить нашу державу на передовій та кладе свої життя задля спокійного майбутнього, інша ще шукає свій шлях у цій боротьбі.
Основою діяльності нашої організації є робота з молоддю, її виховання у національно-патріотичному дусі. Зараз ми не занедбали нашу працю та продовжуємо працювати з молодим поколінням українців і після повномасштабного наступу. Наше завдання – виховати гідне покоління, яке не допустить повторного нападу Росії на нашу землю.
Ідея тяглості боротьби з одвічним ворогом за нашу незалежність є провідною думкою у фотовиставці «Два століття – одна війна», яку ми провели у школах Тернопільщини та історико-меморіальному музеї політичних в’язнів.
Цього літа ми провели вишкільний табір «Лисоня», де молодь гартувала своє тіло та дух, здобувала практичні навички поводження зі зброєю, тактичної медицини та протидії Росії на всіх фронтах.
Наступним нашим заходом стане табір «Повстанська Ватра», на якому ми поговоримо про історію нашої боротьби та почуємо наших військових з лінії фронту.
Волонтерський фронт
Все готовий – перша прикмета характеру українського націоналіста.
Цією прикметою ми керувалися з початку повномасштабного наступу, коли кожен став до бою з ворогом на своєму фронті. Одним із них стала волонтерська діяльність. З 24 лютого ми почали працювати над забезпеченням українських військових, насамперед наших побратимів, які пішли у лави ЗСУ, НГУ та добробати.
Зараз, наша волонтерська діяльність зосередилася над забезпеченням підрозділів, в лавах яких ведуть боротьбу з російськими окупантами наші друзі та члени організації.
Все спорядження та техніка, яку ми передали бійцям, куплена та отримана завдяки кожному українцю, який прикриває спини воїнів в тилу.
За 8 місяців ми закупили та передали українським військовим спорядження та техніки на близько 8 мільйонів гривень. Зокрема вдалося замовити для артилеристів безпілотник «Валькірію», отримати та придбати 6 дронів та 7 генераторів, придбати 4 «пікапи», снайперську гвинтівку, 86 бронежилетів, близько сотні IFAK аптечок, понад 800 турнікетів, метеостанцію та закрити інші запити наших воїнів.
Перед нами довгий шлях до перемоги, і ще довший – до повного відновлення та розбудови Української Самостійної Соборної Держави. Але ніщо не зупинить ідею, час якої настав!
Дарина Панчишин,
Тетяна Денькович
