16 квітня в боях на Соледарському напрямку, в результаті артилерійського обстрілу, загинув молодший сержант Сили територіальної оборони ЗСУ Збройних Сил України Юрій Андрійович Мороз (09.09.1975 – 16.04.2023).
Юрій народився 9 вересня 1975 року в сім’ї фастівського краєзнавця Андрія Мороза, і змалку виховувався в атмосфері антикомунізму, любові до України та рідного краю. З крахом СССР, стає одним з наймолодших активістів Спілки Незалежної Української Молоді. Щойно у Києві з’явився Український національний гуманітарний ліцей – батько віддав Юрка на виховання саме до цього навчального закладу. Скромний і небагатослівний, хлопець зацікавився християнством та історією України.
У 1992 зголошується на навчання до духовної семінарії і невдовзі вирушає опановувати богослів’я до Мексики. Втім, прагнучи створити сім’ю, відмовляється від висвяти. Повертається до України, де влаштовується на роботу в типографію і веде світське життя, залишаючись ревним християнином.
У 2010 році повертається до СУМу, вступає в лави Київського осередку Спілки Української Молоді в Україні СУМ в Україні. Бере діяльну участь у житті осередку: його суспільних акціях, вишколах та пропаганді сумівських цінностей серед київської молоді. Постійно обирався до Управи Київської міської організації СУМ в Україні – у 2013 р. обраний на посаду господарчого референта, у 2016 р. – референта ратників. Був співорганізатором створення дружини ратників ТУР та першим Головою дружини ратників. Проводив чисельні ратницькі заходи, зокрема мандрівні табори. Неодноразово брав участь в якості інструктора у Всеукраїнська військово-патріотична Гра «ДЖУРА»
Осередкові обов’язки вміло поєднував із військово-історичною реконструкцією періодів національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті, зокрема Армії УНР, УСС, УПА, був учасником ВІК «Повстанець» і мав псевдонім «Лютий». Згодом долучився до ВІК «Самостійна Україна» Був членом Історичного клубу «Холодний Яр». Ретельно стежив за усіма книжковими новинками в царині досліджень історії українського війська, зібрав велику бібліотеку української мілітарики.
З початком Революції Гідності, за порадою сумівця Олега Юрченка, зголошується до 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану. Із вторгненням росіян до України, у 2014 р. добровольцем зголошується до Збройних Сил України, попри те, що був звільнений від військової служби за станом здоров’я. Воює солдатом у лавах 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола на посаді номера обслуги 152-х мм гармати 3-го дивізіону. Виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської обл. Учасник боїв на Світлодарській дузі. Демобілізується у 2015 і намагається повернутися до цивільного життя.
В перші години повномасштабного вторгнення стає комендантом штабу 207-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України (207 батальйон тероборони ЗСУ 241 бригада територіальної оборони міста Києва), де бере діяльну участь у розгортанні 1-ї роти та інших підрозділів батальйону. В час гострої нестачі досвідчених сержантів та молодших офіцерів, зарекомендував себе як холоднокровний, виважений і тактовний організатор, воїн і товариш – про що згадують його побратими.
Восени 2022 р., перебуваючи в лавах батальйону на півночі України, не лише організовував побут підрозділів батальйону, але й забезпечував вишкіл мобілізованих мінометників. У бригаді долучається до лав мінометної батареї, стає головним сержантом – командиром міномета. Перед виїздом на виконання бойових завдань у Донецькій обл. перевівся у роту вогневої підтримки. Брав участь у боях на Бахмутському напрямку.
У січні 2015 р. Юрко дивом залишився живим під час артилерійського обстрілу позицій, коли ворожий снаряд влучив у сусідній бліндаж – того дня загинули четверо побратимів.
На Великдень 16 квітня 2023 року у селі Васюківка Донецької обл. історія повторилась, однак цього разу російський снаряд поцілив точно в бліндаж у якому Юрій, із побратимами, знаходився на бойовому чергуванні.
Спілка Української Молоді в Україні схиляється перед мужністю, витримкою та відвагою Юрія Мороза. Ми розділяємо біль із родиною Воїна та висловлюємо співчуттям всім тим, хто знав Юрка, любив і шанував його.
Друже, Ти гідно сповнив СУМівський наказ, ставши до оборони Рідного Краю! Вічна Тобі пам’ять!
СУМ в Україні
