Москалі неабияк бісяться від санкцій, яким міжнародна спортивна спільнота піддала їх через вторгнення в Україну.
У Парижі, 2024 року, відбуватимуться чергові Олімпійські ігри під гаслом «Games Wide Open». Пікантності слогану «Широко відкриті Ігри» додає факт відвертого кепкування з кацапів. Майже напевне, спортсмени Московії не будуть допущені на головні планетарні змагання. Їхній заслужений тренер з гандболу Євгєній Трєфілов угледів знущання та залякування так званої російської федерації: «Уже говорено-переговорено, що нас на Олімпіаду не пустять. Цей слоган – як знущання і легке божевілля. Жарти закінчилися. Починають по повній програмі бешкетувати. Але, якщо лякають, треба відповідати. Інакше сказати не можу».
Як відповідати, цей персонаж не уточнив. Він також відомий своїм коментарем щодо провалу путінської спецоперації в Україні. Тут з ним можна погодитися, бо назвав «другу армію в світі» вовчою зграєю, а не професійною військовою організацією». Цікаво і прикметно, що Трєфілов, наразі, ніяк не постраждав після сказаного. За таке нині в Московії без всяких-яких «впаяють» років «надцять». Може тому, що всі інші його вислови цілковито пропутінські, а тут критика в бік армії, якій приготована роль цапа-відбувайла за ганебний провал. Відомо ж про чисельні арешти та звільнення з посад військових високопосадовців.
Так само, не оминула увагою паризький Олімпійський слоган заслужений тренер совєтського союзу з фігурного катання Татьяна Тарасова. Вона назвала його «ідіотським». І додала, що «нам все одно. Ми там не беремо участі. Думаю, шансів нема».
Звісно, нема. Емблемою олімпіад є п’ять переплетених кілець різного кольору, що символізують єдність усіх частин світу – Європа, Азія, Африка, Австралія та Океанія, Америка. Нині світ, за невеликим винятком переважно тоталітарних держав-імперій, єдиний ще й у підтримці українського народу у його протистоянні московським нелюдам. То невже москалі думають, що людству цікаво спостерігати за ними, за їхніми спортсменами, які репрезентують кривавий путінський режим?
Через санкції москалі планують й так би мовити спортивне «імпортозамєщєніє». Їхній так званий міністр спорту Олєг Матіцин оприлюднив ідею всеросійської спартакіади, яка покликана стати альтернативою Олімпійським іграм. Відбуватиметься вона, головно, у Москві, Казані та Санкт-Петербурзі. А ще в інших регіонах, з-поміж яких і так званий Калінінград, і Камчатка. Також заявлено про 38 олімпійських видів спорту і 13 тисяч учасників. Усе в найкращих традиціях москвинської ідеології й пропаганди. Широка географія цієї спартакіади, число видів спорту й учасників. Та чи варто особливо наголошувати, що все це викликало у світі кепкування й відверті насмішки із заяв їхнього міністра, який постав не чиновником від спорту, а якимось клоуном чи артистом сатиричного жанру?
Всі ці «манси» для широкого стадного загалу, яке іменує себе «русскім народом». Насправді, путінський режим вже зараз намагається унеможливити масовий відтік спортсменів за кордон і прийняття ними громадянства інших країн. Депутат їхньої так званої державної думи Роман Терюшков запропонував прирівнювати зміну громадянства до державної зради. Також він оприлюднив цифру, що за останні десять років спортивне громадянство змінили 93 москвинські спортсмени.
Згодом цей оракул, виставлений на сміх, спробував з’їхати з теми, але ще більше осоромився. Терюшков сказав, що мав на увазі лише перехід спортсменів до недружніх Московії країн, «в іншому випадку спортсмен зможе поміняти громадянство або безплатно, або з виплатою компенсації державі». Можна лише гадати, як якийсь москальський олімпієць марить переходом до дружньої Еритреї, Північної Кореї чи Ефіопії. А може і до так званих ЛНР чи ДНР, які також у списку Терюшкова як дружні. Маразм «крєпчаєт». Все це неабияк тішить. Один із коментаторів запропонував викликати до цього державного діяча санітарів.
Далі їхній так званий депутат просторікує, що «під час «спецоперації» російські спортсмени, насамперед, захищають та представляють інтереси батьківщини, виступають за прапор, гімн та герб країни». Ось такої. За останні роки москалі, через злочини перед спортом за допінгові скандали на державному рівні, виступали під нейтральними кольорами й прапорами. Тепер їх взагалі вигнали з ганьбою. Цікаво, що вони будуть захищати і представляти? Та й перед ким? Так званий Калінінград перед Камчатським краєм? Прапор, герб… Та віками не змиєте пролиту кров із цих своїх так званих символів. Зрештою, якщо буде існувати ця імперія. Схоже, її скон не за горами.
Терюшков увійшов у роль неабияк, бо далі він пропонує створення «міжнародних» федерацій, спортивних інститутів. Він закликав потенційних учасників вкладати кошти, що гарантуватиме розвиток спорту на Московії. І лише потім до фінансування підключиться держава. Далі – більше. Нібито вражені розвитком подій, до цієї божевільні мають проситися долучитися «країни колишнього СНГ, країни ШОС, БРІКС, азіатські, африканські та американські держави».
Все це нагадує пройдисвіта Остапа Бендера і його маячню про Нові Васюки. Терюшков «впевнений, що до нас приєднуватимуться все більше країн, які втомилися від гегемонії міжнародних спортивних співтовариств, які вже далекі від принципів спорту». Наскільки далека від цих принципів сама Московія, годі й говорити.
І таких терюшкових у москалів – хоч греблю гати. До прикладу, інший депутат так званої держдуми такий собі Віталій Мілонов. Після відхилення Спортивним арбітражним судом у Лозанні апеляцій москвинських футбольних клубів і збірних, цей бовдур назвав жителів Європи ненормальними. Став просторікувати, що європейські команди гратимуть у піддавки з українцями, «щоб ці відчули себе людьми».
Цьому покидьку не збагнути, що людьми ми відчули себе відразу після розпаду совєтської імперії. Наївний, він також марить, що «доволі багато команд зможуть до нас приїжджати, ми могли б запросити команди з Близького Сходу, Південної Америки, Латинської Америки». Далі типова москальська зверхність. Мілованов заявив, що «європейці самі себе викреслили із списку нормальних».
Отже, увесь континент відмовився від кацапів, але вони не переймаються. У них свій «список нормальних»… У якому лише вони.
Григорій Жибак
