Тереновий Провід ОУН (б) та редакції «Шляху Перемоги» і «Українського Погляду» щиро вітають ветерана визвольної боротьби, політв’язня, краєзнавця, подвижника і наставника молоді друга Ігоря Олещука з дев’яносторіччям.
Ігор Андрійович Олещук (псевдо «Грушка») народився 21 травня 1931, в селі Чорний Ліс Тарнопольського воєводства Польської Республіки, нині Збаразького району Тернопільської області).
Початкову освіту здобув у рідному селі, далі навчався у Збаразькій середній школі № 1. Вищу освіту здобув у Львівському політехнічному інституті (1965, нині національний університет «Львівська політехніка»). Член Юнацтва ОУН (1946).
В 17 років його заарештували за участь у підпіллі ОУН і кинули до Збаразької в’язниці, пізніше перевели в Тернопільський слідчий ізолятор.
22 листопада 1948 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив Ігоря Олещука на 25 років таборів суворого режиму; покарання відбував на шахтах Воркути. Звільнений у грудні 1955.
Одружився на початку 1960-х. З дружиною виховав трьох синів: Тараса (нар. 1965), Романа (нар. 1967) і Володимира (нар. 1972).
Після звільнення працював на цукровому заводі «Поділля» (1956-1962) у «Тернопільобленерго» на посадах диспетчера, інженера по режимах і керівника групи перспективного розвитку (1962-1995).
Від 1996 року старший науковий працівник історико-меморіального музею політичних в’язнів (Тернопіль).
Член НРУ (1989), від 1994 року член Ради Конгресу української інтелігенції, член ради Тернопільського обласного товариства «Меморіал», у 2000-2002 роках його голова; від 2003 року голова комісії Тернопільської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих.
Часто проводить екскурсії, виступає з лекціями у школах, вишах, військових частинах.
Автор книги спогадів «Шлях до світанку» (2001), путівника по музею «Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів» (2007, співавтор), «За свободу і соборність» (2007, співавтор), численних публікацій у газетах «Вільне життя», «Шлях Перемоги», «Свобода» та інших.
Нагороджений відзнаками і орденами «За заслуги» II (2016) і III ступеня (2006) за значний внесок у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини України та розвиток музейної справи, орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009) за значний особистий вклад у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, відзнакою Тернопільської міської ради I ступеня (2010), Тернопільською обласною премією імені Ярослава Стецька (2012), грамотами, подяками Тернопільської обласної ради та адміністрації, громадських організацій.
В свої дев’яносто Ігор Олещук щоранку прошкує на роботу, до музею, в якомусь колись знаходився Тернопільський слідчий ізолятор, де каралися сотні борців за волю, в тому числі і він сам, насьогодні чи не єдиний «живий і діючий експонат» цього унікального закладу.
«Я тішуся тим, що ми все-таки ми добилися незалежної України. Вона будується в дуже складний період. Але треба щодня, окрім основної роботи, щось робити для свободи й незалежності України».
Многая і благая літа, дорогий друже Ігоре!
Тереновий Провід ОУН (б)
Редакція «Шляху Перемоги»
Редакція «Українського Погляду»
