Прихід весни ознаменувався низкою небуденних подій в українському спорті.
Приємно було почути вірш Тараса Шевченка «Учітеся, брати мої» у виконанні тренерів національних команд України. Поезію Кобзаря, до 207-річчя від його народин, декламували головний тренер юнацької збірної (U-17) Сергій Нагорняк, збірної (U-19) Володимир Єзерський, наставник молодіжної збірної (U-21) Руслан Ротань та його помічники Василь Кардаш й Олександр Мелащенко. Головну команду України репрезентували помічники Андрія Шевченка Олександр Шовковський і двоє італійських фахівців – Андреа Малдера та Андреа Адзалін, що було вельми несподівано і приємно.
Початком березня також згадуємо Головного командира УПА Романа Шухевича, який загинув у нерівному бою з московськими ворогами 71 рік тому, в селі Білогорща біля Львова. Колишній оборонець київського «Динамо» бразилець Данило Сілва у день смерті Героя на своїй сторінці в Instagram опублікував світлину Романа Шухевича, яку підписав: «Я щодня в захваті від української історії». Оборонець захищав кольори «Динамо» з 2010 по 2017 роки, а нині працює у структурі клубу.
Прикро констатувати, але не всі іноземці поважають і розуміють українську історію, її національно-визвольну боротьбу за незалежність, провідних діячів. Цього ж 5 березня на сесії Тернопільської міської ради було ухвалено рішення присвоїти головній арені назву «Тернопільський міський стадіон імені Романа Шухевича». Здавалося б, нічого особливого. В Україні, в Галичині, вшанували свого Героя. Так чинять усі інші країни. І щось не пригадується мені, щоб офіційні державні мужі України засуджували Московію, Польщу, Ізраїль чи іншу країну за схожі рішення.
Яким же було здивування, коли, майже миттєво, посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон засудив це рішення моїх земляків! Більше того! Дипломат вдався до вимог скасувати його! Ситуація настільки дивна, що спершу видавалося правильним не реагувати на заяву чужинця. Бо, вживаючи відоме галицьке прислів’я, його тут не мололося. Але, цей «знавець» нашої історії не вгамовувався. Дійшло до того, що Ліон приписав Роману Шухевичу звання гауптмана SS Schutzmannschaft 201, що не підтверджують жодні джерела. Не існує жодних доказів щодо причетності Шухевича до вбивств євреїв.
Натомість, добре відомий факт про єврейську дівчинку Ірину Райхенберг, яку з вересня 1942 по лютий 1943 року переховували в будинку дружини Романа Шухевича Наталії. Їй виготовили нові документи на ім’я українки Ірини Василівни Рожко. Коли 1943 року гестапо заарештувало Наталію Шухевич, Роман переправив дівчинку в сирітський притулок при жіночому греко-католицькому монастирі Василіянок, що в Пилипові, поблизу містечка Куликів. Там, за 30 кілометрів від Львова, Ірина Райхенберг перебувала до кінця війни, переживши таким чином і окупацію, й Голокост.
І взагалі, Шухевич, Бандера, Стецько та багато інших провідних діячів українського визвольного руху походять із греко-католицьких родин священиків. І вельми поширені факти порятунку отцями євреїв. Також чимало їх, як і пересічних українців, заплатили життям за це. Але послу, який стоїть на промосковських позиціях, ці факти оприлюднювати невигідно. Ними він не переймається.
Так само треба нагадати Джоелю Ліону про Judischer Ordnungsdienst – таку собі єврейську поліцію, відому також як єврейська служба порятунку, яка слідкувала за порядком у єврейських гетто, здійснювала облави та інші злочинні накази німецьких окупантів. І від них також Шухевичі переховували Ірину Райхенберг.
Чи відомо послу про дані гестапо, совєцькі документи і навіть документи його держави, що підпільники з ОУН та УПА не раз допомагали переховуватися євреям, навіть була налагоджена система з порятунку?! Як він відноситься до декількох десятків українських націоналістів, які стали Праведниками народів світу?!
Дуже влучно вказало послу на його місце Міністерство закордонних справ України: «Збереження національної пам’яті українського народу залишається одним з пріоритетів державної політики України. Дискусії у цій сфері мають проходити на рівні істориків. Натомість дипломатам слід працювати над зміцненням відносин дружби і взаємної поваги між народами, а не навпаки», – наголосив щодо цієї ситуації речник відомства Олег Ніколенко.
Замість зміцнення дружби та відносин, Джоель Ліон, схоже, працює в інтересах ворога України. То непоодинока, щонайменше дивна поведінка посла Ізраїлю в Україні. Йдеться й1 про щорічну смолоскипову ходу першим днем Нового року на честь Степана Бандери. До цієї національної акції українців він також пхає свого носа. Прикро, але ганьбиться своїм негативним ставленням й польський посол. Поляки так само, з якогось дива, беруться трактувати нам нашу історію!
«Побратими дорогі, сусіди-поляки» також не оминули увагою рішення Тернопільської міської ради. Файне місто, принаймні дотепер, мало дружні відносини з польським Замостям. Обидва вони одержали від Європейського Союзу близько сімдесяти тисяч євро для реалізації спільного проекту в рамках програми прикордонного співробітництва Польща-Україна-Білорусь. Мер Замостя Анджей Внук заявив, що місто призупиняє всі відносини з Тернополем у сфері самоврядування. Також за ініціативи поляків не буде реалізований польсько-український проект «Спільна історія двох міст – Тернополя та Замостя». Внук стверджує, що поважає «право кожного народу на власне розуміння історії. Проте, я не можу пройти повз жорстокість війни і неповагу до беззахисних жертв польського народу». Доволі дивна позиція: поважати право кожного народу на його історію і разом із тим засуджувати його…
Насамперед, треба мати гідність і перейматися своїм містом, країною, народом. Нам якось попри мешти, чи є в Ізраїлі стадіон імені Бегіна, а в Польщі – імені Пілсудського. І до бабці ходити не треба, що будь-яка інша країна вельми різко відреагувала б на такі закиди чужинців. Напевне, Ліон вже пакував би валізи. Звісно, якщо нинішній президент України розглядає все з позиції «какая разніца», іноземці дедалі нахабніше вказуватимуть нам як діяти в тій чи іншій ситуації, по своєму будуть тлумачити нашу історію. Та що нам до них?
Роман Шухевич боровся за Україну, був одним із очільників визвольного руху. Врешті, віддав життя за Україну. Відтак, наш обов’язок пам’ятати й вшановувати Героїв.
Ми на своїй землі! Це наша Батьківщина!
«В своїй хаті своя й правда. І сила, і воля».
Григорій Жибак
