З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та ГО «Декомунізація. Україна» у селі Середняки Петрівсько-Роменської громади Миргородського району Полтавської області демонтували пам’ятник Максіму Горькому.
Як повідомила громади Валентина Бугайова, здійснили демонтаж комунальні служби спільно зі Середняківським старостатом. Так виконано відповідне рішення виконкому №05 Петрівсько-Роменської сільської ради від 27.01.2023.
«Торік у листопаді Полтавський офіс УІНП надав консультації місцевому виконкому щодо підготовки відповідного рішення. Дякую очільниці громади Валентині Бугайовій за конструктивне рішення. Цей російський письменник — ворог України. Пам’ятники і вулиці на честь Горького належать до найпоширеніших російських комуністичних маркерів, що звеличують, увіковічують, пропагують й символізують державу-окупанта, її культуру, літературу. Після смерті Максіма Горького за вказівкою Сталіна по всьому СРСР споруджували пам’ятники та маркували вулиці, провулки, парки культури і відпочинку іменем цього улюбленця кремлівського диктатора. Неодмінно визволимо від горьких топонімічний та меморіальний простір Полтавщини. Цьогоріч буде демонтовано й пам’ятники Горькому у селі Загребелля Чорнухинської громади та у місті Решетилівка», – так прокоментував позбуття російсько-імперських сенсів у Петрівсько-Роменській громаді регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Довідково, за офіційними даними УІНП: Максим Горький (Пєшков Олексій Максимович, також Горький Олексій Максимович; 16 [28] березня 1868, Нижній Новгород, Нижньогородська губернія, Російська імперія — 18 червня 1936, Горки, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський, пізніше радянський «пролетарський» письменник, драматург та публіцист; член РСДРП(б), один із провідних ідеологів комуністичного тоталітарного режиму. Був засновником унітарного, псевдохудожнього напряму і методу соціалістичного реалізму в літературі, який насильно нав’язувався владою і сприяв закріпленню ідеології комуністичного тоталітаризму в СРСР. У 1934–1936 роках – голова Спілки письменників СРСР, тобто став першим очільником духовної в’язниці-резервації для творчої еліти, яка повинна була під контролем влади «правильно» вихваляти злочинний режим. Всі інші творчі об’єднання письменників і поетів, можливість самостійно творити унеможливлено.
Саме Горькому належить гасло: «Если враг не сдаётся, – его уничтожают». Його широко використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасних російських окупантів. Підтримував та схвалював систему сталінських комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ. Так, у 1931 році керівництво ВКП(б) організувало Горькому відвідування Соловецького табору особливого призначення, після чого він написав схвальний відгук про режим утримання в’язнів. 25 серпня 1933 року М. Горький виступив з промовою у місті Дмитрові Московської області перед в’язнями — «ударниками Беломорстроя», освячуючи наступні будівництва під контролем чекістів-агентів ОДПУ, яких він назвав «інженерами перековки душ».
У 1926-1927 роках був одним із співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху, видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри. Взяв участь у процесі над убивцею Петлюри, поширив наклепи щодо його, начебто, антисемітизму, виступив на захист більшовицького вбивці Самуїла Шварцбарда. Показав себе активним комуністичним пропагандистом, що укорінював у масовій свідомості поняття «петлюрівщина», «петлюрівці» як «ворожі, буржуазні, антибільшовицькі явища».
Не визнавав української мови, називав її «украинским наречием».
Полтавський офіс УІНП
