В останню путь провели загиблого на бахмутському напрямку воїна Андрія Загоруйка. Із сином, другом, майданівцем, журналістом, колегою попрощалися в Екуменічному храмі Архистратига Михаїла та Українських Новомучеників на алеї Героїв Небесної Сотні.
Андрій Загоруйко народився 9 вересня 1974 року в селищі Новоукраї́нка в Мар’їнському районі на Донеччині. 1996-го закінчив із відзнакою математичний факультет Донецького державного університету. По тому вісім років провадив викладацьку діяльність.
Олександр Візгін, військовослужбовець ЗСУ, друг Андрія Загоруйка
Ми з Андрієм знайомі майже тридцять років, іще з університету спілкувалися, потім разом працювали на телебаченні. Він був дуже чесною та чуйною людиною, професіоналом не в одній сфері. Закінчив математичний факультет, потім викладав, а згодом працював на телебаченні – спочатку режисером монтажу, потім журналістом, сценаристом, ведучим. Для нього не було рубежів, які не міг би опанувати.
Телевізійну кар’єру Андрій Загоруйко розпочав 2004 року на продакшн-студії “Фінфорт ТВ” у Донецьку, був режисером, сценаристом, оператором. Із 2006 по 2009 рік працював режисером історичних проєктів на телеканалі “Тоніс”, із 2009-го по 2012-й – на аналогічній посаді на телеканалі “СіТі”. Із 2012 року працював на телеканалі “Київ”. Спершу протягом двох років був режисером, а з 2014 року – автором та ведучим історичного проєкту “Київські історії”.
Лариса Кучерова, знайома Андрія Загоруйка
Андрій був прекрасним журналістом і ведучим, дуже освіченою людиною та справжнім професіоналом. Його історичні програми про Київ і досі мають значення для нашого міста та для мене особисто. Ми з ним різні дискурси вели, й після початку повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що саме Андрій мав рацію, я деякі речі не підтримувала. Я завжди буду його пам’ятати.
Андрій мав гарне почуття гумору та нестандартне мислення. Захоплювався українським і світовим футболом. Був учасником Революції Гідності. Уперше долучився до революційних подій під час Маршу мільйонів. Потім постійно приходив на столичний Майдан. Був одним із тих, хто тримав оборону під час спроб розгону протестувальників у грудні 2013 року.
Анна Марчаускайте, подруга Андрія Загоруйка
Для мене це велика втрата. Майдан дуже нас зблизив, ми багато говорили про Україну, її історію й цінності, разом ходили на протести, потім зустрічалися на річниці Революції Гідності. Андрій був патріотом, любив Україну, вболівав за неї. Особливо мене дивувало, що ще в 2006 році людина з Донецька говорила такою гарною й чистою українською мовою.
Андрій Загоруйко був співтворцем роликів “Приходь в неділю на Майдан!”, які ініціював Громадський сектор Євромайдану. Згодом відео з Революції Гідності він передав в архів Музею Майдану.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності
Небесна Січ героїв російсько-української війни поповнилася Андрієм Загоруйком, журналістом і телеоператором, майданівцем, воїном ЗСУ. Народився на Донеччині, там і загинув під Бахмутом, захищаючи Україну від московської орди зі зброєю в руках. На алеї Героїв Небесної Сотні прощалися з вірним сином України, із вдячністю за його мужність і жертовність заради свободи. Вдячні Андрію за документування подій Революції Гідності та за передачу свого архіву до Музею Майдану. Вдячні його батькам за такого сина, вдячні його братові Віталію, нашому співробітнику, який нині на фронті. Віримо, що світлу пам’ять про героїчний чин Андрія Загоруйка й усіх наших воїнів збережемо ми та наші нащадки у вільній і процвітаючій Україні!
Після повномасштабного нападу росії на Україну Андрій 1 березня 2022 року пішов добровольцем до військкомату. Служив у 25-му окремому стрілецькому батальйоні у взводі ПЗРК.
Ганна Устенко, подруга Андрія Загоруйка
Андрій – людина дуже великої совісті та правди, я навіть не уявляю, як би він не пішов на фронт. Він дуже хотів звільнити рідну Донеччину, він ніколи не жалівся, хоч ми спілкували до останніх днів, казав, що Україна обов’язково переможе.
Із липня виконував бойові завдання на донецькому напрямку. У пекеліні часи війни Андрій Загоруйко проявляв себе дуже дієво. За три дні до загибелі, підрозділ потрапив під обстріл, Андрій не полишив побратимів, надав необхідну допомогу і дочекався необхідної евакуації. 3 листопада, повертаючись із бойового чергування, поблизу селища Спірне Бахмутського району на Донеччині, воїни потрапили під ворожий мінометно-артилерійський обстріл. Того дня загинув Андрій Загоруйко. Про трагічну звістку сповістив брат загиблого, теж український військовий і співробітник Музею Майдану Віталій Загоруйко.
“Я не плакатиму за Тобою. За Воїнами не плачуть. Я сумуватиму. Я пишаюся тобою, Брате! Там, у засвітах, Тобі теж не буде соромно за мене…” – написав він.
Колектив Музею Майдану висловлює щире співчуття колезі @Віталію Загоруйку та всім рідним і друзям загиблого воїна.
Поховали українського воїна Андрія Загоруйка на алеї Слави на Лук’янівському кладовищі Києва.
У нього залишилися батьки, тато Володимир Васильович та мама Зинаїда Олексіївна.
Вічна та світла пам’ять воїнові, патріоту й захиснику!
