Із Біжаном Шароповим – українським військовим добровольцем, учасником Революції Гідності, науковцем-біологом і письменником попрощалися на майдані Незалежності у Києві. Він мав насичене життя, був патріотом України, любив науку та боровся за Свободу.
Біжан Шаропов народився 1989 року в Таджикистані, однак 1995 року його родина через громадянську війну на батьківщині переїхала до Києва. Біжан закінчив факультет природничих наук Києво-Могилянської академії, працював в Інституті фізіології НАН України, викладав нейрофізіологію в рідному університеті. Неодноразово отримував запрошення працювати за кордоном, однак відмовлявся, мріючи розвивати науку в Україні.
Ярослав Шуба, науковий керівник Біжана Шаропова, завідувач відділу нервово-м’язової фізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, згадує:
“Біжан був для мене побратимом по науці. Він прийшов до нас в інститут іще студентом Києво-Могилянської академії, але вже тоді показав виняткову енергію, виняткову мотивацію й мав бути одним із найвидатніших наших молодих учених. У мене безмірний жаль, що така людина пішла від нас, і лють до цих варварів із північного сходу, які прийшли, щоб нас знищити або навернути нас у свою рашистську віру. Але завдяки таким, як Біжан, їм це не вдасться”.
Cергій Квіт, президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”, запевнив:
“Пам’ять про Біжана буде частиною культури академії, нашого щоденного життя. Щороку при посвяті у студенти й тоді, коли випускники отримуватимуть дипломи, на всіх зборах ми згадуватимемо його ім’я, його подвиг, як і подвиги інших могилянців, яких уже немає з нами, і таким чином історія Києво-могилянської академії буде також розвиватися разом із пам’яттю про Біжана”.
Біжан Шаропов був активним учасником Революції Гідності, входив до 16-ї сотні Самооборони. Після Майдану став до лав добровольчого батальйону “Айдар” та в 2014–2015 роках боронив від російських окупантів Луганщину.
Повернувшись із війни, Шаропов заснував приватну біотехнологічну компанію “Українські генетичні технології” з виробництва реактивів для лабораторних досліджень в Україні та був її головним біологом. У 2019 році Біжан Шаропов захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук. За рік його компанія однією з перших в Україні створила ПЛР-тести для виявлення коронавірусу.
“Він був багаторічним лектором наукових заходів та студентських шкіл. На знак пам’яті про Біжана ми вирішили студентську школу “Біофізичні методи”, де він читав лекції, назвати на його честь” – розповіла Нана Войтенко, колега Біжана, завідувачка відділу сенсорної сигналізації Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.
Біжан захоплювався літературою, одне з його оповідань “У нас тут перемир’я” опублікували у збірнику творів ветеранів “Голоси війни”.
Із перших днів повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до війська та в лавах 11-ї окремої роти спецпризначення 112-ї бригади ТрО боровся із російськими загарбниками на Київщині, а згодом – на Харківщині, зокрема брав участь у боях за Ізюм.
Під час прощання на майдані Незалежності виступили бойові побратими Біжана, зокрема Василь, командир групи, в якій служив доброволець:
“Я знав Біжана ще з 2014 року, він став не лише моїм побратимом, а й дуже близьким другом. Я любив його як рідного брата. Для мене це дуже важка втрата. На жаль, я не зміг повернути Біжана з того бою живим… Він був крутим хлопцем, романтиком у душі, науковцем за покликанням і піхотинцем, який вірив у перемогу своєї країни”.
“Біжан був одним із найнеординарніших людей, який знав такі речі, що не знав жоден із нас – чи то про біохімію, чи наведення 120-го міномета. Минуло багато часу, ми вже сто разів виплакали всі сльози й чекали цього дня, щоб попрощатися, провести гідно, достойно та вшанувати пам’ять нашого друга. Прощавай, друже! Будьмо всі ми гідними його!” – сказав Дмитро Дубас, побратим Біжана з батальйону “Айдар”.
Доброволець загинув 13 квітня 2022 року, прикриваючи українські підрозділи, які виходили з оточення поблизу Борової. Після деокупації Ізюмщини тіло його знайшли в одній із братських могил.
Біжанові Шаропову було 32 роки. Поховали воїна на Алеї Слави Лук’янівського кладовища столиці.
