Сьогодні у Торонто, Канада, проводжають у останню дорогу св. пам’яті Марію Шкамбару – надзвичайну українку, відому громадську діячку, велику патріотку та колишню Голову Світової Федерації Українських Жіночих Організацій і Другу заступницю Президента Світового Конґресу Українців (2002-2012 рр.).
Її життєвий шлях надихає та є чудовим прикладом для наслідування. Народилася Марія Шкамбара в Україні та маленькою після Другої світової війни переїхала разом з батьками у Канаду. З юних років була активною в українській громаді – спершу як членкиня Спілки Української Молоді, а відтак вступила до Об’єднання жінок Ліги Визволення України, зараз – Ліґи Українок Канади, де віддано працювала, займаючись проблемами політичних в’язнів совєтських концтаборів. Разом з посестрами організовувала акції на підтримку жінок-політичних в’язнів в Україні. Відома акція – голодування на підтримку жінок-політичних в’язнів, яку відважні представниці Ліґи Українок Канади, а серед і них Марія Шкамбара, влаштували у Найробі (Кенія), на міжнародній жіночій конференції, де вступили в політичний конфлікт з представницями совєтської влади і навіть були арештовані місцевою поліцією.
Згодом провідницькі здібності та активність Марії Шкамбари привели її на керівні посади в канадсько-українських організаціях та надбудовах. Марію Шкамбару було обрано на посаду Голови Комітету Українок Канади та Голови Конґресу Українців Канади, відділ у Торонто. Тут вона зокрема ініціювала та очолила Комісію з прав людини. Марія Шкамбара була активною також у канадському суспільстві, зокрема в складі Дорадчого комітету Ради багатокультурності провінції Онтаріо. На цій посаді вона домоглася направлення з України на виставку до Канади скіфського золота з серії «Скарби України» та проведення в Канаді виставки Дослідчо-документаційного центру про інтернування українців. Як засновниця міжнародної організації «Чорна стрічка», Марія Шкамбара стала ініціаторкою низки акцій, завдяки яким в Онтаріо 6 грудня було затверджено Днем захисту прав людини. Марія Шкамбара активно працювала над проєктом з підготовки навчальних матеріалів для вивчення теми Голодомору у школах та університетах Канади, сприяла створенню і висвітленню на телебаченні фільму про Голодомор, була ініціаторкою виставки дитячих малюнків «Голод очима дітей», яка експонувалась у Канаді та в Україні.
У 2002 році, на VIII Конгресі Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, світове українське жіноцтво діаспори обрало Марію Шкамбару Головою СФУЖО. Протягом десяти років вона віддано працювала на цій почесній і відповідальній посаді, активно діяла в проводі Світового Конґресу Українців, представляючи СФУЖО, як Друга заступниця Президента.
На посаді Голови СФУЖО Марія Шкамбара активно протидіяла торгівлі людьми, лобіювала посилення захисту жінок-заробітчанок, зокрема і від домашнього насильства, та правову і соціальну допомогу жертвам цих злочинів. З її ініціативи у 2004 р. у міській ратуші Торонто відбулася конференція під гаслом “Припиніть торгівлю жінками та дітьми”. Працюючи у проводі СФУЖО та СКУ, Марія Шкамбара вживала рішучих заходів для визнання урядами та громадськістю світу Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом українського народу. За її плечима десятки важливих гуманітарних, культурних та освітніх проєктів, насамперед на підтримку України та української молоді. Як Голова СФУЖО Марія Шкамбара тісно співпрацювала з Національною Радою Жінок України та Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» у різних проєктах.
Понад п’ять десятиліть громадської праці на місцевому та світовому рівні принесли Марійці Шкамбарі заслужену любов і пошану та визнання. У 2019 р. Марійка Шкамбара була відзначена почесною нагородою СФУЖО «Берегиня українського роду», а рік перед тим, у 2018 р., отримала найвищу нагороду СКУ – медаль Святого Володимира Великого. Серед високих державних відзнак Марії Шкамбари – орден княгині Ольги (Україна), Медаль з нагоди 125-ліття Канади від Генерал-губернатора Канади, медаль Королеви Єлизавети ІІ від уряду Канади та нагорода ”Жінка року” від міста Торонто.
Провід і членство СФУЖО у всьому світі поділяють біль і горе родини, а зокрема чоловіка Стефана, дочки Люби і сестри Лесі, та глибоко сумують і моляться за упокій світлої душі Марії Шкамбари. Вічна їй пам’ять!
Пресслужба СФУЖО
