У Мюнхені вкотре знеславили могилу
Провідника ОУН
23 липня об 11-ій годині над могилою Провідника ОУН Степана Бандери невідомі вандали вчинили черговий замах проти славної пам’яті Бандери. Вандали замалювали надмогильний кам’яний хрест знаками анархістів і свастикою, а в цокольній частині замазали український напис. Особу виконавця цього злочину поліція дотепер не виявила, хоча напроти могили встановлено камеру спостереження з фотофіксацією. Речниця поліції заявила, що акт вандалізму почав розслідувати Комісаріат державної безпеки в Мюнхені. Про злочин був повідомлений внук Бандери Орест Куцан, який несе юридичну відповідальність за збереження могили Бандери, разом з Українським інститутом освітньої політики в Мюнхені.
У місцевих та закордонних ЗМІ з’явилися повідомлення про цю подію, але більшість із них про постать Бандери не могли сказати жодного позитивного слова, вони лише повторювали поширені Москвою та її пропагандистами закиди у нібито «колабораціонізмі», «антисемітизмі», і «вбивствах євреїв та поляків». Усе це Бандера мав би вчинити, коли був арештований нацистами у 1941 р. і відсидів у кацеті в Сакзенгавзені, з якого його випустили в кінці 1944 р. В тому самому часі комуністи в Києві розстріляли його батька о. Андрія Бандеру за те, що «він був батьком Провідника ОУН». А в горезвісному Авшвіці двох братів Бандери закатували польські «наглядачі» – Олександра 23 липня й Василя 21 липня 1942 року. Третій брат – Богдан, як учасник Похідної групи ОУН, загинув у підпіллі ОУН від кулі червоноармійців на Миколаївщині 12 березня 1944 року.
Показово, що новий політичний замах на могилу Бандери вчинено саме в той час, як Москва розпочала гарячу фазу війни з заявою про намір знищити українців, відмовляючи їм у власній самобутності та праві на суверенітет. І, мабуть, не випадково посол України в Німеччині Андрій Мельник опинився в центрі інформаційної затії. Саме він спромігся своєю дипломатичною майстерністю досягти радикальної зміни в політиці Берліну, який раптом відмовився від проросійського курсу, що його роками Німеччина дотримувалася через відому й облудну доктрину – домогтися зміни режиму в авторитарному СССР розвитком корисної для себе торгівлі. Канцлер Олаф Шольц несподівано з трибуни парламенту проголосив новий курс уряду, надавши йому назву «великий поворот». Шольц уперше публічно засудив воєнні злочини російських окупантів і обіцяв надати Україні військову допомогу. Цього Москва не могла українському послові простити без наслідків.
Бо й показово, що за кілька тижнів до вандальського акту в Мюнхені Андрій Мельник у Берліні дав інтерв’ю німецькому блогерові Тіло Юнгові. Журналіст чомусь фокусував увагу не на актуальній політиці та війні в Україні, а просив українського посла висловитися про Бандеру, якого вважають «суперечливою» постаттю, бо його називають і «колаборатом», і «антисемітом» і роблять «відповідальним» за вбивства євреїв і поляків під час війни в Україні. Посол захищав честь Бандери і заперечив повторювані журналістом закиди на адресу Бандери, тому що названі «звинувачення – не доведені». Та й Нюрнберзький процес, нагадав Мельник, не засудив українських борців за самостійність.
Відповіді Мельника викликали бурхливу реакцію в деяких столицях. Від свого працедавця з МЗС України посол у Берліні отримав коментар, на який він за всю свою позитивну працю на дипломатичному поприщі не заслуговував. Щоб знейтралізувати бурю негодувань з боку держав-партнерів, зокрема з боку Варшави, офіційний Київ устами нашого МЗС заявив, що «погляди українського посла в Німеччині, які він висловив у розмові з німецьким журналістом, є його приватні думки і не віддзеркалюють позицію МЗС України». Іншими словами, ми знову потрапили у світ «двох реальностей».
Тим часом посол Мельник зумів домогтися, у розпалі війни з Росією, щоб у Берліні на порядок денний уряду поставили питання офіційного засудження агресії Москви і надання військової допомоги Києву. Всупереч усіляким політичним надуманим наративам, погляд посла про Бандеру та його ідейних послідовників у визвольній боротьбі проти всіх окупаційних режимів України, в дійсності ґрунтується на складних, щоправда, але історичних фактах та об’єктивних дослідженнях фахових істориків.
Сьогодні Україна, за прикладом Воюючої України 1939-1950-их років, відроджує і продовжує славну традицію покоління націоналістів-самостійників, захищаючи цілісну державність України й виборюючи свободу для кожного українця, і не тільки.
Мюнхенська «Вечірня газета» (AZ) у випуску від 11 серпня надрукувала інтерв’ю з генеральним консулом України на Баварію Юрієм Ярмілком. Розмова була присвячена війні в Україні, але газета не могла не запитати про його думку з приводу характеристики Бандери з уст українського посла Мельника. Відповідь генконсула була чіткою: «Попри всю гостру полеміку навколо історичної постаті Бандери, неприйнятним треба вважати те, що ми за останні 10 років стали свідками 14 випадків вандалізму над могилою Бандери на цвинтарі Вальдфрідгоф». Ярмілко погодився з думкою журналістки, що замість використовувати постать Бандери у політичних цілях німці не завдавали собі жодного труду науково вивчити справжню роль Бандери. Науковці повинні вивчити роль постаті Бандери та визначити його місце в історії, а не політики, наголосив генеральний консул в Мюнхені Юрій Ярмілко.
Деяким німецьким журналістам корисніше було б прислухатися до голосу народу й істориків, аніж тупо повторювати «темники» російської антиукраїнської пропаганди. Бо постать Бандери надихає і об’єднує українців. Так, як інші видатні постаті України: гетьман Іван Мазепа, Отаман Симон Петлюра, Полк. Євген Коновалець і Генерал-хорунжий Роман Шухевич – усі вони об’єднують Україну історичну і сучасну.
Натомість наші екзистенційні вороги та їхні сліпі прислужники бажають поневолити й поділити Україну. Або гірше, вони цинічно радять державній владі в стольному Києві підкоритися північним загарбникам.
Боротьба за свободу і державність – це теж боротьба за правду, в тому й за історичну правду. А вона учить нас, що українці завжди прагнули бути вільними і будувати свій незалежний дім, тобто суверенну державу.
Пам’ятник на могилі Провідника Бандери в Мюнхені знову очищений, нанесені кольоровою рідиною знаки на хресті та цоколі вже зняті – попередній вигляд хреста повністю відновлено. Навколо пам’ятника ще стоїть захисна огорожа, патрульна поліція регулярно проїжджає біля нього і пильно стежить за відвідувачами.
Могила Провідника ОУН знову стала місцем безперервного відвідування та паломництва українців з усього світу, а тепер зокрема з боку воєнних біженців з України. Вони при тому згадують своїх рідних, яких залишили вдома, а непрошена війна з її нелюдськими бідами та руйнуваннями постійно тривожить їхню душу. Біля могили Степана Бандери вони знаходять спокій, тишу та впевненість у нашу перемогу. Біля його могили вони до землі вклоняються тій великій силі, яка держить нас століттями і мусить держати надалі в житті та в боротьбі.
Андронік Кармелюк
