Вимушені і тривалі спортивні канікули, річ ясна, не в ліпший бік вплинули на фізичну готовність атлетів. Як з’ясувалося, багатьом із них вони вивихнули й психіку.
Прикро писати про Євгена Коноплянку. Один із лідерів національної команди України безперечно виокремлюється своїм хистом. Завжди веселий і жартівливий він подавав надії стати «зіркою» світового футболу. Та, що старшим ставав Євген, тим менш доречними виглядали його несерйозні інтерв’ю, кепкування та глузування над усіма й усім. Гравцеві восени виповниться тридцять і, як би не було сумно констатувати, найвищі футбольні Олімпи йому вже не підкоряться.
Причин багато. Зокрема, нібито у розквіті сил, коли Євген був безперечним лідером «Дніпра», перейти до англійського «Ліверпуля» йому завадила жадібність тодішнього власника клубу Ігоря Коломойського. Згодом він усе ж опинився в Європі, але іспанська «Севілья» та німецький «Шальке» аж ніяк не в когорті грандів Старого світу. Зрештою, навіть у цих командах напівоборонець не прижився, й минулого року його підібрав донецький «Шахтар». Звісно, за не надто великі гроші, бо Коноплянка частіше протирав штани на лаві для запасних, ніж виходив на поле.
У футболці «гірників» він також ніяк не зловить колишню свою гру і не вважається гравцем основного складу. До всіх негараздів додалася ще й безглузда заява щодо його рідного міста. Коноплянка заскочений, бо, в рамках декомунізації, Кіровоград перейменували в Кропивницький. На сторінці Української асоціації футболу він стверджує, що для нього рідне місто все ж Кіровоград. «Знаю, що зараз Кропивницький. Навіщо поміняли – не можу зрозуміти», – просторікує гравець збірної України.
Пригадалося, як в численних інтерв’ю Євген розповідав, що прогулював уроки, зовсім не переймався навчанням, бо вже у дитинстві був переконаний, що стане футболістом. Відтак, наука для нього була зайвою. Звідси й маємо чергового манкурта, без роду і племені, який не відає, що його місто носило ім’я злочинця, ворога України. Навіть якщо ти у школі був туманом вісімнадцятим, це не дає тобі права возвеличувати чуже, вороже, глумитися над національною пам’ятю. Відтак, маємо чергового у сумному переліку спортсменів-невігласів під грифом «какая разніца?».
Прикметно, що московська короста поширюється всією Україною і вже не раз пробувала пустити свої отруйні метастази навіть на Заході нашої держави. Минулого року, у Львові, коли місцеві «Карпати» у матчі національної першості приймали футбольний клуб «Маріуполь», з якогось дива стадіоном «Україна» стала лунати пісня москвинського репера Тіматі «Москва ніколи не спить». Мерія Львова звернулася за поясненнями до виконавчого директора «Карпат» Ростислава Ящишина. Від нього також вимагали провести службове розслідування. Дотепер невідомі результати. Тоді Ящишин заявив, що «треба вибачитися» і знайти, хто це зробив, бо «така лажа не має пройти безкарно». Схоже, «пройшла». А Москва дійсно ніколи не спить у злодіяннях супроти України.
Нині «Карпати» знову зажили сумної слави. Напівоборонець команди Олексій Хахльов привітав свою бабцю з уродинами, виставивши в інтернет світлину, на якій вони разом тримають червоний прапор із зображенням Владіміра Лєніна та написом «Найкращому твариннику – переможцю соціалістичного змагання!». Також чемпіон минулорічного молодіжного чемпіонату світу підписав світлину: «С Дньом рождєнія, главний командір». Після шквалу критики гравець видалив світлину.
«Олексій Хахльов, який дозволив собі негідний вчинок, був попереджений і поінформований про більш серйозні санкції у випадку повторення ситуації. Футболіст – публічна особа, не має права навіть у соціальних мережах завдавати шкоди репутації клубу», – йдеться в офіційній заяві львівського клубу. Також «Карпати» обіцяють провести з гравцями бесіди щодо неприпустимості таких вчинків.
Смаженого додає той факт, що Олексій Хахльов – син відомого бізнесмена, так само Олексія Хахльова, який причетний до відновлення футбольного клубу «Верес» з Рівного. Щоправда, команді не поталанило і доволі швидко вона знову зникла із футбольної мапи України. Цього разу шляхом злиття із футбольним клубом «Львів». Олексій Хахльов старший – колишній зять Віктора Ющенка. Із донькою екс-президента Віталіною він прожив разом близько семи років. У них двійко дітей. Хто знає, може причиною відходу від родини Ющенків були й погляди Хахльових, які дотепер зберігають комуністичну червону ганчірку.
Очевидно, справа для Хахльова-гравця ще не закінчилася. Дасть Бог, минеться карантин, відновиться чемпіонат. Тоді на нього чекає значно серйозніше випробування – вердикт фанатів львівського клубу. А вони таких речей ой як не люблять! Щонайменше, гравець буде освистаний на полі, почує неприємні скандування у свій бік, прочитає декілька банерів. Словом, на полі почуватиметься, принаймні, так, ніби з-під квочки яйця крав.
Час від часу нагадують про себе й «герої», які давно відомі своїм манкуртством, сепаратизмом тощо. Чемпіон світу з греко-римської боротьби Жан Беленюк, який нині «служить» українському народу у Верховній Раді, куди потрапив за списком зеленої пандемії, недавно заявив, що йому комфортніше спілкуватися російською мовою. Найперше, у москалів – «язик», а не мова. Та й не російська, це слово вкрадене в України, а московська. Темношкірий депутат не бачить у цьому жодної проблеми. Він хоче бути щирим і зумисне не спілкуватиметься українською, щоб комусь подобатися. Дивна відповідь. Схоже, не лише у боксі, а й у боротьбі ймовірні травми голови. З якого дива треба комусь подобатися?! Ти народний депутат України і спілкування українською, яку Беленюк на диво знає дуже добре, є логічним. Ба більше, нині, в часі анексії Криму і московського вторгнення на Донбас, послуговуватися москальським «нарєчієм» є, щонайменше, неповагою до своєї країни.
Борець-депутат стверджує, що мислить російською. То може він ще й має їхню думку? Таких у цьому зеленому збіговиську так званих слуг народу чимало. Для Беленюка, як він заявляє, мова «взагалі не є маркером любові до Батьківщини».
Отже, згадавши відомий вислів, констатуємо, що в українському спорті не бракує гнид, які страшніші за московські воші. Небезпека від них у рази більша, бо через свої здобутки є кумирами багатьох уболівальників.
Влучно сказав колишній воротар «Шахтаря» і «Маріуполя» Рустам Худжамов, реагуючи на чергове просторікування боксера Усика щодо відносин України та Московії. «Не поділяю думку Усика. Але що – загнати його в резервацію? З такими людьми простіше не вести діалог. Проблема в тому, що коли до влади прийшов, як Волан-де-Морт, самі знаєте хто, то такі точки зору знову повилазили назовні».
Григорій Жибак
