Правозахисники України, Росії, європейських країн обговорили у форматі Solidarity Talks одну із головних проблем порушення прав людини сучасності. Катування та жорстокість стали масовими як на окупованих територіях, так і щодо громадян України, яких вивезли до Росії. На звільнених територіях України було знайдено десятки спеціальних приміщень для тортур. У деяких катівнях тримали неповнолітніх. Там викрадених громадян України катували та вбивали.
Українські військовополонені та викрадені цивільні, яких вивезли на територію РФ, також піддаються тортурам, жорстокому поводженню та приниженням. Їх побивають у день прибуття до слідчого ізолятора або виправної колонії. Російські тюремники називають це «жорсткою прийомкою». Викрадених людей катують електрошокерами, примушують співати гімн РФ та інші російські пісні, не дозволяють переписуватись із родичами. Катування та жорстокість є частиною державної політики Російської Федерації під час агресії проти України.
Одна зі спікерок заходу Вікторія Андруша, яка провела пів року у російських слідчих ізоляторах та виправних колоніях, наголосила на системному характері тортур, тиску та принижень. Їхня мета – психологічно зламати людину.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко говорив про складнощі захисту прав в умовах «вакуумної зони права» в РФ. Важливо домогтися допуску до місць позбавлення волі представників міжнародних організацій та нейтральних держав.
Російський адвокат Леонід Крикун констатував, що російська правоохоронна система не реагує на порушення прав людини та законів проти громадян України, і необхідно знаходити та використовувати нові інструменти захисту прав.
Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров наголосив на важливості документування злочинів, які можуть мати тортури у вигляді наслідків. Серед таких злочинів викрадення людей окупантами.
Адвокат російського фонду «Громадський вердикт» Ірина Бірюкова запропонувала більш активно розповсюджувати інформацію про тортури громадян України у російських засобах масової інформації. Таке привернення уваги стримує катів. Крім цього, потрібно прискорити комунікацію російських адвокатів із родичами затриманих громадян України, щоб швидше отримувати від них згоду на розголошення фактів тортур.
Координатор національних проектів Центру громадянських свобод Наталія Ящук систематизувала види тортур та привернула увагу до фактів завдання шкоди українським військовополоненим російськими медиками під час лікування.
Сергій Бабинець, керівник російської Команди проти тортур, закликав до активнішої взаємодії українських та російських правозахисників. Російські адвокати не знають про всі факти тортур, тож не можуть реагувати на них.
Виконавча директорка ЦГС Олександра Романцова звернула увагу на те, що хоча тортури широко поширені в російських виправних колоніях, стосовно громадян України вони застосовуються у зв’язку з війною. Наприклад, для отримання інформації від військовополонених.
На завершення дискусії її модератор, експерт ЦГС Михайло Савва назвав відсутність країн-покровительок однією з найгостріших гуманітарних проблем цієї війни. Необхідно звернутися до Міжнародного комітету Червоного хреста для того, щоб він виконав свою місію та ініціював процес призначення країн-покровительок. Без цього вирішення багатьох гуманітарних завдань гальмується.
