Вийшли з позицій. Боєць відпочиває біля місцевого магазину з філіжанкою запашної кави. Поруч проходять побратими, втомлені, брудні. За хвилину виходять з кавою та смаколиками.
– Романе, це – Ви?, – один з молодиків підходить до військовослужбовця. – Ви мене впізнали? Я Вас – так!
Боєць вдивляється в обличчя співбесідника, але не впізнає. – Шість років тому Ви були у нас бунчужним! Ми тоді навіть пісню придумали про вишкіл «Джуру»!
У військового з’являється ностальгічна посмішка на обличчі. Так! У 2017 році Роман брав участь у Всеукраїнській військово-патріотичній грі «Джура-Прикордонник», що організувала Державна прикордонна служба України разом з Міністерством освіти та науки і Міністерством молоді та спорту України. Тоді на військово-патріотичні збори з’їхались учні з усієї України. Це був перший табір такого типу, де молодь навчалась у військових бойовим традиціям охоронців кордону, перебуваючи з ними пліч-о-пліч. Серед учнів також був 16-річний Олексій.
Обійнялись, поспілкувались, згадали минуле мирне життя та з’ясували, хто на яких позиціях стояв зараз. Виявилось, що хлопець був на «нулі» у Бахмуті в той час, як ворожа артилерія обстрілювала позиції прикордонників усіма наявними засобами.
– Я, звичайно, не впізнав бійця. Адже шість років тому він був 16-річним юнаком, а зараз до мене звертався стрункий, могутній військовослужбовець зі сталевим поглядом, – розповідає Роман. – Нещодавно я бачив, як їхні позиції обстрілював ворог і, чесно кажучи, не сподівався взагалі когось зустріти після того бою, тому що обстріл був надто щільним.
Тепер чоловіки підтримують зв’язок, в перервах між боями зустрічаються за кавою, спілкуються та часто згадують веселі подробиці вишколу.
– Знаково, що подібні заходи єднають молодь та дають поштовх для служби в лавах охоронців кордону. Вони ще дуже молоді, але цілеспрямовані та виконують бойові завдання на рівні з досвідченими військовослужбовцями, не поступаючись останнім у завзятості, – додає Роман.
Багато хлопців та дівчат вирішити пов’язати своє життя з Державною прикордонною службою саме після подібних військово-патріотичних ігор. Деякі проходять службу у ЗСУ, дехто – у силових структурах. Пишаємось тим, що сучасна українська молодь не є аморфною масою на відміну від східних сусідів, а бере активну участь у боротьбі за незалежність та свободу нашої держави. Побажаємо їм успіхів та найшвидшої Перемоги!
