У Києві відбулася міжнародна науково-експертна конференція «Виклики для України та майбутнє російської імперії». Співорганізаторами конференції виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України та Інститут світової політики. У роботі конференції взяли участь народні депутати України, науковці, лідери місцевого самоврядування, дипломати та журналісти, а найголовніше – представники поневолених народів.
Відкриваючи дискусію, директор Інституту світової політики Євген Магда наголосив, що одне із головних тверджень, яке експерти повинні транслювати для українського суспільства та міжнародних партнерів полягає в тому, що насправді не існує російської федерації, а є російська імперія, яка продовжує поневолювати народи. Один із організаторів конференції, народний депутат України Олег Дунда закликав присутніх максимально відкрито говорити про можливі сценарії розвалу російської імперії та їх наслідки для України і світу.
Власне, одним із тих експертів, який чітко окреслив перспективи знищення імперської «тюрми народів» став Голова Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Олег Медуниця. «80 років тому Організація Українських Націоналістів створила Антибольшевицький Блок Народів (АБН), – навів історичні паралелі Олег Медуниця. – Спочатку це були невеликі загони з антибільшовицьки налаштованих народів. Пізніше, після Другої світової війни, АБН перетворився на могутній антикомуністичний рух, який доклався до розвалу радянської імперії. І українці у цьому процесі були промоутерами.
Фактично, українці, латвійці, литовці й естонці були тими, хто розвалив радянський союз. Країни Балтії взагалі не проголошували Незалежність, вони пішли іншим шляхом – вони свою Незалежність відновили. Але, попри зникнення СССР, імперія вижила, залишилась і знову веде свою загарбницьку війну та продовжує поневолювати народи. Тому сьогодні пропагандивний, інформаційний, військовий аспект має бути присутній в українській державній політиці.
Україна може послабити Росію зсередини. Це абсолютно реально. Наразі вже чеченці, інгуші, білоруси, кримські татари, навіть чуваші і якути воюють на боці України. Якути просять про можливість створення Сибірського батальйону ЗСУ.
Отож, наше спільне завдання у рамках стратегії ослаблення Росії, – підсумував Голова ОУН (б), – наповнити цю стратегію реальним змістом. І я переконаний, що нам вдасться зсередини розвалити Росію так, як колись націоналісти розвалили радянський союз».
Позицію Олега Медуниці підтримав народний депутат України, голова парламентської Тимчасової спеціальної комісії по роботі з поневоленими народами Ярослав Юрчишин, наголосивши, що справа підтримки боротьби цих народів має стати однією із складових державної політики.
«Прийнявши постанову про право на самовизначення народів, ми тим самим вже взяли на себе зобов’язання допомагати їм у цьому самовизначенні. Звісно, ми не будемо і не маємо права нав’язувати іншим народам якесь своє бачення суверенітету. Але маємо в активному діалозі отримувати запит з їхньої сторони, яка їм підтримка необхідна, та допомагати у процесі самовизначення. Треба розуміти, як самі народи бачать цей процес, наскільки це збігається з нашими інтересами і як ми разом у цьому напрямку готові рухатися. Ми не маємо розкоші чекати, доки ці центробіжні процеси підуть самі собою, у нас має бути проактивна позиція».
Професор, доктор юридичних наук, Президент Всесвітнього Чеченського конгресу Дені Тепс доповнив думки колег: «В України є шанс стати центром підтримки поневолених народів. Якщо Україна зробить серйозні кроки щодо визнання перманентного геноциду поневолених народів російською імперією, це може стати імпульсом для посилення боротьби цих народів за свободу».
Президент «Ліги Вільних Націй», старійшина ерзянського народу Сиресь Боляєнь визначив перемогу України виключно, як деколонізацію так званої російської федерації і створення на її території незалежних національних держав за активної участі України у цьому процесі.
«Розпад Росії нічого не означає для України. Тому що Росія залишається знищеною, спаленою, зі зруйнованою економікою і всім винна. Перемога України виключно – деколонізація російської федерації і створення саме національних регіональних республік за активної участі України у цьому процесі. В такому випадку Україна стає провідною країною від Сяну до протоки Берінга і тому – провідною країною в Європі.
Якщо ж матимемо стратегію на найближчі 5 років «як нам тільки виграти наступні вибори», то Україна не зможе виграти цю війну. Ми маємо будувати Україну, яка буде красивою, квітучою країною через 15-20 років. І це можливо. Нікому не вдасться врятувати російську федерацію від розпаду. Нікому!
Я представник одного з поневолених народів. Я всередині такий самий, як вони, колись був. І ми спілкуємося кожен день з татарами, башкортами, удмуртами… Лідери цих націй говорять: «У нас не буде ядерної зброї, нам вона не потрібна», «Ми будемо будувати демократичні країни, ми будемо друзями цілому світу», «У нас нема територіальних претензій, жодної громадянської війни», «Ми створюємо наші республіки, щоб Світ почув нас – представників наших народів».
Сьогодні, на жаль, є москвоцентризм такий і в Америці, і в Україні – всюди. Ми намагалися створити свої національні батальйони – пройшли «згори до низу», спілкувалися на різних рівнях, на підпільних хатах, де тільки не говорили про це – жодного результату.
Водночас в Україні створюється «Русскій добровольчий корпус», створюється Легіон «Свобода Росії»… То з ким ми воюємо, друзі?
Ми говорили в 2014-му, у 2019-му, ми говоримо зараз: «Для того, щоб Україна виграла цю війну, вона повинна використати наявність у російській федерації поневолених, колонізованих народів».
Що для цього потрібно? Створення Інституту вивчення цих народів. Створення технічних центрів допомоги цим народам. Створення медійних цілодобових проектів мовами цих народів. Українська позиція. Демократична позиція. Світова позиція.
На жаль, зараз ми це робимо на волонтерських засадах. Є дуже широка верства, яка нас розуміє і підтримує. Це інтелектуали українські. Візьміть Маніфест сталого миру, нещодавно написаний українськими інтелектуалами, там все написано».
Позицію старійшини ерзянського народу підтримало чимало учасників конференції. Зокрема, директор УІС Олег Вітвіцький закликав представників різних гілок влади максимально зосередитись на розробці державної стратегії щодо підтримки боротьби поневолених народів. А радник секретаря РНБО Павло Жовніренко зауважив, що повномасштабне вторгнення активувало в Росії процеси формування відцентрових рухів. Цього, наразі, не помічають західні партнери, проте саме деколонізація імперії має бути на міжнародному порядку денному пунктом номер один. «Потрібно доносити чітке повідомлення про те, що не лише Україна, але й поневоленні народи ведуть боротьбу за свободу і державність», – акцентував у своєму виступі Павло Жовніренко.
Екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко погодився із тезою про те, що помилковим стандартом у сприйнятті нашими західними партнерами є стереотип про те, що Росія була, є і буде. «Страх перед невизначеністю, можливістю громадянської війни, питанням вирішення проблеми зберігання ядерної зброї заважають вийти за рамки цього стереотипу, – зауважив Огризко. – Але зважаючи на те, що політика Заходу є реактивною, потрібно створювати прецедент боротьби за свободу поневолених народів. Захід мусить зрозуміти, що йому вигідна трансформація і деколонізація Росії».
А підсумувати результати конференції доречно словами офіцера ЗСУ, відомого історика Олександра Алфьорова: «Воля народам! Воля людині!» – гасло ОУН, АБН і УПА, яке сьогодні знову є актуальне, в контексті розвалу московської імперії, – наголосив Олександр Алфьоров, який долучився до конференції онлайн, із фронтового бліндажу, – цю загрозу не усунуть ні «демократизація», ні новий «план Маршала». Лише розподіл імперії і створення на території постросії нових незалежних держав звільнених народів».
Олег Вітвіцький, Українська Інформаційна Служба
