9 червня загинув у боях під Ізюмом київський громадський активіст Роман Ратушний, знаний у столичному патріотичному середовищі як найпринциповіший борець за Правду й Справедливість… Він був втіленням ідеалу сучасної української молоді – патріотичної, добре освіченої, з високим почуттям громадянської відповідальності за себе і за оточуючих, за честь і гідність Українця і рідної Держави.
Попри молодий вік, 24-річний Роман зробив дуже багато для рідного міста і громади. Сьогодні кияни вкотре згадують його імʼя, дякують за боротьбу за Протасів Яр і за те, що захисник до останнього боронив рідну Україну, яку безмежно любив… Герой виріс у родині журналістів та активістів руху «Збережи старий Київ».
Ще з підліткового віку він обрав свій шлях борця за правду. Разом із матірʼю Світланою Поваляєвою 16-річний Роман брав активну участь у Революції Гідності і з першої ночі перебував на Євромайдані, коли у центрі міста збиралося ще небагато людей. Згодом він опинився серед тих молодих людей та студентів, яких у ніч на 30 листопада жорстоко побив «Беркут». Пізніше Роман зайнявся захистом Протасового Яру – зеленої зони у Солом’янському районі Києва. У 2018 році Ратушний очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр» і почав активно боротися із захланними забудовниками, в планах яких було звести незаконні величезні багатоповерхівки у зеленій зоні. І несподівано для всіх виграв суд у будівельної мафії! Також юнак був одним із співорганізаторів торішнього Маршу за Київ. Тоді столичні активісти із різних локацій об’єдналися, щоб показати, що у місті є справжня громада, яка хоче його захищати і розвивати.
Ратушний не любив вихвалятися своїми діями у мирні часи, і так само вчиняв після 24 лютого. Він воював не в «Тік-Тоці» чи «Інстаграмі», а справді виконував важкі бойові задачі. За що б він не брався, він робив це щиро і намагався віддати самого себе справі всеціло…
З перших днів повномасштабного наступу Росії Роман з друзями боронив Київ. 24 березня хлопець писав у фейсбуці: «За цей місяць (від початку великої війни) ми встигли половити диверсантів, роззброїти базу проросійських чортів на 50 тітушок (…), навчитись літати на дронах, навчитись не помирати від мін/куль/танків. Це була наша «учебка», і я радий, що під час нашої практики постраждало і загинуло достатньо росіян. Достатньо для того, аби бути переконаним, що ти в разі чого розмінявся на двох-трьох. Але недостатньо для того, щоб з війною не стикнулися наші діти».
Коли Ратушний пішов на війну, він узяв із собою штандарт із гербом Києва. Воюючи на Сході, він захищав рідне місто і там… Став розвідником 93-ї ОМБР «Холодний Яр». Визволяв Сумщину, зокрема Тростянець. А з початку квітня Ратушний воював у Харківській області, зокрема в Ізюмському районі, у розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр».
9 червня під Ізюмом в його останньому бою Роман був у розвіддозорі в складі бойової групи і загинув під час виконання бойового завдання.
Новина про загибель Романа Ратушного шокувала багатьох киян. Прощання відбувалося в суботу. Душу народного Героя відспівали в Михайлівському Золотоверхому соборі, а прощання з Романом при величезному зібранні киян – на столичному Майдані Незалежності… Згорьовані кияни стоячи на колінах проводжали полеглого на війні земляка. Кортеж з тілом відбув на Байкове кладовище, де з усіма військовими почестями Роман знайшов свій вічний спочинок, залишившись в пам’яті киян назавжди як Герой, який, напевно, мав найкращі чесноти, притаманні людині…
Війна забирає від російських куль, снарядів і ракет найкращих, найсвітліших, найсміливіших, найперспективніших – це просто удар під дих цілому поколінню…
Після його смерті побратими пообіцяли розбудувати парк в Протасовому яру, який був значущим місцем для Романа, та висадити дуб на честь Героя. На честь загиблого активіста Київрада планує перейменувати вулицю Волгоградську, що неподалік Протасового Яру, на вулицю імені Романа Ратушного. Кияни мають намір просити владу нагородити народного Героя найвищою державною відзнакою …на жаль, посмертно.
5 липня Роману виповнилося б 25 років. Вже крилатим став його вислів: «Чим більше росіян ми вб’ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям». Для нас всіх Роман залишив світоглядний текст-заповіт, який він опублікував 22 квітня:
«Знімайте рожеві окуляри. Не намагайтесь врятувати свою картинку світу і зону комфорту, загортаючи реальність у фентезійні слова Арестовіча. Ви 8 років ховались за рожевими окулярами від реальності, дружили з хорошими росіянами, підсилювали російське поле і це вам допомогло? Ні. 24 лютого ви виявились не готовими стикнутися з реальністю. Ваша система сприйняття світу початково неправильна. Її неможливо відновити так, аби ви могли жити в реаліях війни. Зараз ви намагаєтесь знайти будь-які нові елементи до вашого старого світогляду – від надій на ліберальних росіян до перекладання відповідальності лише на керівництво Росії чи спроб націоналізувати російську субкультуру. Насправді ж є орда, яка рухається зі сходу за багатствами заходу. Ми або тримаємось форпостом західної цивілізації, або орда нас приєднує до себе і робить нас своїм гарматним м’ясом знову. Тому порада: Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства, пов’язані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по ту сторону, з усіма хто є носієм російської субкультури. Інакше це все випалить вас і країну!»
Друзі і всі, хто знав Ратушного, поклялись на Майдані Незалежності продовжити справу Романа і всіх наших воїнів, котрі віддали життя за Батьківщину, змінювати й розбудовувати наше суспільство, нашу країну, боротися за ту Велику Соборну Україну, в якій Роман і всі наші хлопці хотіли б жити.
Георгій Лук’янчук
