У Центрі Національного Відродження, в День пам’яті Героїв Крут, а згодом – під час VIII Бандерівських читань, відбулися презентації ї збірки творів Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери «Перспективи Української Революції».
У своїх виступах головний редактор «Шляху Перемоги», видавець Віктор Рог, історики-дослідники Олександр Сич, автор передмови до видання, та упорядник Микола Посівнич, Юрій Сиротюк наголошували на значущості творів Степана Бандери.
Особливо виокремлюється сказане доктором політичних наук Олександром Сичем, що нині дуже часто Бандері й Бандерівському руху приписують те, чого Провідник не говорив, не робив і не сповідував.
Зокрема, чомусь прийнято вважати, що очолювана Бандерою Організація була тоталітарна, що у ній людина нічого не важила. «Це абсолютна брехня! Дай, Боже, нинішнім партіям такої внутрішньої демократії, яка була в ОУН, очолюваній Степаном Бандерою. Він був лідером. Але не був лідером-авторитаристом, одноособовим. Він був лідером від імені провідної частини Організації, яка делегувала йому ті повноваження. Якщо щось не подобалося, то з Бандерою дискутували. І в цій дискусії народжувалася істина.
Так само брехнею є те, що Бандера й ОУН пропонували тоталітарну організацію майбутньої Української держави. Хибною також є думка, що в націоналістичній організації людина нічого не означає. Адже в усіх творах Бандери систематично зустрічаємо словосполучення Нація і Людина. Свобода Нації і свобода Людини.
Неправда й про Бандеру як шовініста, який украй негативно сприймав національні меншини. Політика ОУН базувалася на принципі адекватності: як ви до нас – так ми до вас. Як національні меншини ставилися до розбудови Української держави, так українські націоналісти ставилися до них.
Є ще ряд міфів, які не відповідають дійсності. І щоб їх розвіяти потрібні праці Бандери. Відтак, чергова поява книжки Провідника ОУН є вкрай актуальна для українського суспільства.
Найпершими збірку праць Провідника видали Степан Ленкавський і Данило Чайківський 1978 року. Через понад двадцять років її перевидали в Україні, видавництво «Відродження» та Інститут національного державознавства.
Минуло знову понад двадцять років. Цього разу книжку перевидало видавництво «Наш формат». Вона доповнена іменним та географічними покажчиками, глосарієм рідковживаних, малозрозумілих і діалектних слів, світлинами та коментарями.
Григорій Жибак, УІС
