Предтеча Небесної Сотні

Червоно-чорні мають прапори,

і молоді вперед рушають сотні,

Провіднику, ти нас благослови,

наш світлий Янголе з небес Господніх…

30 серпня у Саранчуках, що на Бережанщині, зустрілись однодумці. В цей день, ось уже шістнадцять років поспіль, їх, в особливий спосіб, збирає Іван Гавдида – їхній побратим, наставник і Провідник. Важко в це повірити, але вже, насправді, минуло цілих шістнадцять років, відколи ми живемо «без посмішки Івана». Вже дорослий його син Назар. Вже виросло нове покоління українців, частина якого усвідомлює себе і бандерівцями, і гавдидівцями.

Після загибелі друга Івана мене попросили написати статтю про нього. Зробити це, звісно, було надзвичайно важко, свіжа рана заважала якомусь академічному викладу думок. Матеріал вийшов щирим та емоційним, розбавленим поезією, у якій вперше виник образ Івана Гавдиди як Предтечі.

На текстах святих приречень

лиш кров і терпка земля, –

у кожного свій Предтеча,

і куля остання своя…

Згодом я часто роздумував над цим образом… Коли розпочалася Помаранчева революція, було сподівання, що саме передвісником цього народного повстання був Іван. Більше того, не полишала думка, що, передбачаючи його потенційну роль у цих подіях, вороги свідомо влаштували підступну фізичну розправу над одним із справжніх народних лідерів опозиції. Так, Іван Гавдида на той час, з однієї сторони, обіймав посаду голови фракції «Наша Україна» у Тернопільській обласній раді і, здавалось, не міг глобально впливати на загальнополітичні процеси у державі. Але не варто забувати, що саме з цієї, не надто високої трибуни, він зумів очолити боротьбу за збереження споруд Почаївської Лаври у власності держави, зламавши фсбшні плани щодо захоплення Української Святині.

Слід наголосити і на тому, що від 2001 року Івана Гавдиду було обрано директором Центру національного відродження ім. Степана Бандери, а перед цим, що найважливіше – заступником голови Організації Українських Націоналістів (бандерівців).

Навколо Івана Гавдиди та його Центру сформувалась команда молодих і дієвих громадсько-політичних діячів, готових брати на себе відповідальність. Зрештою, усі гавдидівці і стали активістами Помаранчевого Майдану, але уже без свого Провідника, з честю виконавши свої націоналістичні обітниці.

Напередодні Революції Гідності гавдидівська спільнота становила ще більшу і чисельнішу силу. Молодіжний Націоналістичний Конгрес, – «хрещеним батьком» якого називають друга Івана, – пластовий курінь ч.77 ім. Івана Гавдиди, громадська ініціатива «Євронаступ» – знакові організації та середовища, в яких плекався дух українського переможця. З початком протестів саме вони стали основою для творення Самооборони Майдану. І вже там, на цьому промерзлому Майдані, прийшло глибше розуміння Предтечі…

Стоячи біля витоків відродження Пласту в Україні, створення низки молодіжних патріотичних організацій і таборів, в Івана Гавдиди була одна цікава і важлива звичка. Якщо дозволяв час, за кілька днів до початку таборування, – а вишколи він організовував, переважно, неподалік від своїх рідних Саранчуків, – виїжджати на місце табору з метою підготовки побуту і програми. Ця волонтерська, квартер’єрська праця друга Івана завжди мотивувала молодших друзів, які, відчуваючи в ньому справжнього лідера, вважали за честь робити спільну справу. Переконаний, що саме особиста участь Івана Гавдиди в організації та проведенні молодіжних таборів, перетворила легендарну галявину поблизу хутора Соколиці на справжню вишкільну Мекку. До речі, на сьогоднішній день, на цьому місці, спільними зусиллями гавдидівської спільноти, триває спорудження стаціонарного вишкільного центру, який також носить ймення свого засновника.

Предтеча. Передвісник. А у військовій термінології і на мові таборування – квартир’єр, – особа, яку висилають наперед для облаштування місця побуту. Небесна сотня також мала своїх квартир’єрів, серед яких особливо виділяється постать Івана Гавдиди. Своєю найвищою жертвою він не лише сповнив свій націоналістичний обов’язок, але й освятив шлях для новітніх Героїв. Тому – він один із них. Патріот. Воїн Небесного Лицарства. Предтеча…

Іван справді умів бачити далеко наперед. І тому вже шістнадцять літ продовжує залишатись моральним авторитетом та Провідником, гуртувати навколо високих ідей цілі покоління, піднімати на боротьбу!