На 30-й позачерговій сесії Полтавської міськради 8-го скликання депутати затвердили нові назви для 95 вулиць. Рішенню передувало електронне голосування на платформі «E-DEM» у міській громаді. Серед іншого полтавці підтримали й увічнення пам’яті полеглих Героїв народної російсько-української війни. Сьогодні розповімо про них. Попередні матеріали з теми: тут https://poltava.to/project/7730/ , і про Антона Грицая тут https://poltava.to/project/7780/
Олександр Оксанченко -один з кращих льотчиків-винищувачів світу
Вулиця Степового фронту перейменована на Олександра Оксанченка, одного з кращих льотчиків-винищувачів світу. Народився у 1968 році у селі Маломихайлівці Дніпропетровської області. Закінчив Харківське Вище військове авіаційне училище льотчиків. Проходив військову службу на льотних посадах від льотчика-інструктора до заступника командира військової частини з льотної підготовки у Миргороді. Інструктор-пілот військової частини А1356. Полковник запасу, військовий льотчик І класу, учасник АТО. Нагороджений орденом Данила Галицького за захист повітряного простору в зоні АТО та під час окупації Криму. Неодноразово представляв країну та обіймав призові місця в авіаційних пілотажних показах в Великобританії, Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Данії, Бельгії, Мальті. У 2016 році визнаний людиною року Миргорода. З листопада 2020 року депутат Миргородської міської ради 8 скликання. 25 лютого 2022 року загинув у повітряному бою за Київ, викликаючи на себе вогонь ворожої авіації. Отримав звання Героя України (посмертно).
Йому присвятили серію марок
Вулицю Зигіна перейменували на честь капітана Володимира Кісельова
Росіянин Алєксєй Зигін був відданий людожерській політиці комуністичного режиму та Сталіну. Це допомогло йому отримати численні почесті: червону зірку, орден леніна, кутузова, червоного прапора, не маючи особливих військових заслуг і бувши генералом армії в резерві. Алєксєй Зигін вчасно примкнув до більшовиків, хоча до цього служив російській імператорській армії. Комуністична пропаганда витворила міф про нього як «визволителя Полтави від нацистів». Але насправді події розгорталися так: Зигін прилетів до Кременчука, коли з Полтави і всієї області вже було вигнано нацистів, коли цю територію захопила Червона армія, відновивши російський комуністичний окупаційний режим. Зигін мав «перепочити» перед підготовкою до форсування Дніпра. Через особисту неприязнь Сталіна, генерала Григорія Кулика, який командував 4-ою армією до цього, хотіли замістити Зигіним. Вирушив на авто до командного пункту у селі Борки, щоб очолити 4-ту армію, але підірвався на потужній міні, бо проігнорував прохання не звертати з основної дороги. 4-а армія, якою мав командувати Зигін, не брала участі ні у вигнанні нацистів з Полтави, ні в Полт́авсько-Кременчуцькій наступальній операції.
Тож вулицю Зигіна рішенням сесії Полтавської міськради перейменовано. Депутати зважили на волевиявлення полтавців, які під час електронного голосування на платформі «E–DEM» підтримали нову назву вулиці: капітана Володимира Кісельова Він віддано захищав Україну з 2014-го – першого року новітньої російсько-української війни. Постійно долучався до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО/ ООС. Загалом на військовій службі перебував з 2008 року в підрозділах спеціального призначення ЗСУ. З 2012 року прийнятий на військову службу СБУ. Будучи керівником групи Центру спеціальних операцій, героїчно загинув 7 травня 2022 року в районі активних бойових зіткнень з російськими окупантами на півдні України. Удостоєний Ордену «Золота зірка» та звання Героя України.
Його друзі та знайомі згадують, що Володимир був дуже добрим, веселим, любив життя, завжди робив усе, ніби як у останній раз: «Він воював у спецпідрозділах із 2014-го року і дуже багато зробив для захисту України. Раніше про це не можна було говорити, але сьогодні ми хочемо, щоб про нього дізналися якомога більше людей. Він один справді був вартий тисяч. І завжди усіх рятував… Завдяки Володимиру та його побратимам ми усі ці роки могли спокійно спати у наших містах».
У Володимира Кісельова залишилася молода дружина, восьмимісячна донька і мама.
Вулиця Коваля відтепер носитиме ім’я Івана Банка
Коваль – міфологізована російсько-комуністичними ідеологами особа як «син полку». Жодних біографічних відомостей про нього немає, окрім пропагандистського кліше «син полка» та короткої згадки у документі про перейменування провулку Кирпичний від квітня 1965 року, про що з’ясував професор Леонід Булава. Тож вулицю Коваля, яка знаходиться поруч із будівлею Полтавського університету економіки і торгівлі, перейменовано.
Полтавці шляхом голосування підтримали назву Івана Банка. Народився у 1968 році. Навчався у школі села Крута Балка. Здобув фах еколога, але жодного дня не працював за спеціальністю. Обрав іншу життєву стежину-захисника, професійного військового. На службі в армії з 18 років, учасник миротворчих місій у Косово і Югославії.
З перших днів війни став на захист незалежності. Учасник російсько-української війни періодів АТО/ООС: служив у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час повномасштабного вторгнення московитів, з лютого 2022 року був головним сержантом розвідувального взводу 46 окремої аеромобільної бригади. Мав позивний «банкір».
11-го вересня внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення. Бій відбувся під час операції ЗСУ за визволення від російських окупантів правобережжя української Херсонщини.
Загинув від ран наступного дня, 12 вересня 2022 року, у Березнегуватській центральній районній лікарні. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та званням «Народний герой».
«Він був дуже відповідальний, завжди хвилювався про підлеглих, навіть після важкої контузії в кінці липня відмовився від госпіталізації, бо не міг залишити їх там, бо якби з ними щось трапилось, то не простив би собі ніколи (його слова). Добрий і чуйний чоловік, завжди всім допомагав, не зважаючи ні на що», – розповіла кохана Героя України Альона.
Поховали Івана Банка 15 вересня 2022 року у селі Вільний Степ Драбинівської громади Полтавського району, звідки він родом, і де жив із батьками. У Івана залишилось четверо братів та шестеро сестер.
Ім’я ката українського народу Сталіна стерто з міської топоніміки
У 2016 році Полтавська ОДА на пропозицію екс-мера Матковського залишила на мапі облцентру назву “Герої Сталінграду”. Водночас у офіційному роз’ясненні Українського інституту національної пам’яті чітко наголошувалося: назва вулиці «Героїв Сталінграду» походить від міста, названого на честь Йосипа Сталіна і підлягає перейменуванню відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Закон виконано через сім років. Тож вулицю Героїв Сталінграда перейменовано на Героїв України – на пошану усіх полеглих воїнів, які віддали найдорожче – життя, оберігаючи від рашизму рідну українську землю.
Пам’ять про захисників у селах Полтавської громади
Вулицю, що звеличувала комуніста Кондратенка в селі Супрунівка теж перейменували на Героїв України.
Село Абазівка: вулиця Матросова отримала нову назву – Захисників Маріуполя, на честь оборонців Маріуполя, в тому числі й з полку «Азов» та усіх людей, які протягом майже трьох місяців, знаходячись у облозі, героїчно тримали оборону міста.
Село Петрівка: вулиця Кондратенка – вулиця Азовців. Так увічнили подвиг полеглих воїнів-героїв з легендарного формування Національної Гвардії – полку «Азов», у якому служило і служить чимало полтавців, і багато з них, на жаль, полягли за нас із вами; а ще йдеться й про ширший контекст, скажімо партизанський антиросійський рух у Приазов”ї.
Село Сем’янівка: вулиця Нікітченка – вулиця Захисників України.
Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті
