Пам’ять Геннадія Афанасьєва − колишнього політв’язня Кремля, кримчанина та військовослужбовця, який загинув у бою з російськими окупантами на Луганщині, вшанували родина, друзі та усі небайдужі. Також в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану презентували написану Геннадієм книжку “Піднятися після падіння”.
Володимир Жемчугов, Герой України, друг Геннадія Афанасьєва
“Ми згадуємо Геннадія та читаємо уривки з його книжки. Геннадій уклав у неї дуже багато емоцій, детально розписував події та багато того, що з ним трапилося в полоні. Мене вразило, що він зміг так передати всі ті відчуття. Я теж був у полоні і, читаючи його книгу, згадав ці моменти, його історії емоційно повернули мене в ті спогади. Ці емоції страшні, але вони здатні дати краще зрозуміти людям за кордоном, з яким злом насправді ми боремся та що таке росія. Головне послання, на мою думку, в тому, що, так, страх властивий кожному, але боягузтво – це інше. На жаль, залякати можна будь-яку людину, росіяни залякали Геннадія, він це визнав. Але головне – він не побоявся, й у важливий момент на суді він піднявся та сказав правду”.
В основі книжки Геннадія Афанасьєва – спогади про перебування у російській в’язниці. На сторінках видання він розповів сувору правду про країну-ГУЛАГ, російський полон і про те, як, опинившись сам на сам із ворогом, знаходив у собі сили продовжувати боротьбу.
Тарас Шевченко, заступник міністра культури та інформаційної політики
“Геннадій Афанасьєв був героїчною людиною і своїми вчинками це доводив. Для міністерства, безперечно, важливо зберігати й поширювати пам’ять про всіх українських героїв, про війну, яка насправді ніколи не припинялася, а нині у своїй гарячій фазі. Наша пам’ять – це і друковані матеріали. Тому важливо поширювати й доносити написане, бо друковане слово закарбовується навічно. Але важливо, щоби навіки карбувалася й наша пам’ять про ці події та українських героїв”.
Із початку повномасштабного вторгнення росії до України Геннадій вступив до 130-го батальйону Територіальної оборони 241-ї бригади Збройних сил України та обороняв Київ і область. Згодом із побратимами поїхав на схід країни. Служив під позивним “Тор”. Рішення воювати Геннадій Афанасьєв пояснив тим, що хоче бачити свою країну та рідний Крим вільними. Упродовж майже десяти місяців повномасштабної війни перебував у зоні бойових дій у Харківській та Луганській областях. Загинув воїн у бою під Білогорівкою на Луганщині 18 грудня 2022 року. Геннадію Афанасьєву було 32 роки.
Людмила Афанасьєва, дружина Геннадія Афанасьєва
“Я хочу подякувати всім людям, які в цей час поруч із нашою родиною, – ви тримаєте нас і не даєте впасти в цей дуже тяжкий період. Геннадій був сильним – той дух, що був у нього, я не зустрічала більше в жодному з людей. Веселим – він круто жартував та обожнював гострий гумор. Люблячим – любив свою країну й сім’ю. Він був відданим другом, прекрасним батьком і чудовим чоловіком.
У день, коли ми вшановуємо пам’ять мого чоловіка, я закликаю вас думати про живих. Я щодня спілкуюся з дружинами та матерями наших військових. Вони спустошені, спантеличені, вони живуть у невідомості та страху щодня. Я закликаю нас усіх дбати про них. Повірте, кожному військовому там, на фронті буде набагато легше, якщо він буде впевнений, що про його сім’ю дбають”.
Геннадій Афанасьєв був активним учасником Революції Гідності в рідному Сімферополі. Із початку захоплення росією Криму брав участь у русі за єдину Україну. Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло зазначив, що з одного боку відчувається біль від втрати, а з іншого – радість від того, що маємо таких людей, які “тримають українське небо”.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності
“Змішані почуття… З одного боку, біль від утрати унікального українця, унікального громадянина, сміливої людини, яка пройшла пекло російського полону, яка в 2014 році пройшла всі ті внутрішні спроби й муки, щоб зробити все, щоб Крим не був окупований, людини, яка з першого дня великої війни пішла на фронт. З іншого боку, радість за те, що Україна має таких синів, за те, що є такі родини. Ці люди тримають українське небо. Шлях Геннадія дивовижний, за 32 роки його життя стільки сталося випробувань і прийняття складних рішень. Ми втрачаємо найкращих. Ушановувати пам’ять – замало, важливо, щоб справи наших героїв продовжувалися життям їхніх сучасників, щоб ця пам’ять була активною”.
Геннадія Афанасьєва окупаційна влада затримала 9 травня 2014 року на одній із вулиць Сімферополя. У грудні 2014 року росія засудила Афанасьєва до семи років позбавлення волі в колонії суворого режиму як фігуранта справи так званих кримських терористів. Виступаючи на суді у справі Сенцова й Кольченка як свідок обвинувачення, Афанасьєв заявив, що відмовляється від попередніх свідчень, оскільки вони були зроблені під тортурами. У червні 2016 році українського громадського активіста вдалося звільнити через обмін між Україною та росією.
Ірина Геращенко, народний депутат України, уповноважена президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях у 2014-2019 рр.
“Я хотіла б, щоб про кожного героя, який загинув на війні, – тисячі українців та українок – були такі вечори пам’яті. У кожному місті, селі зібрати друзів, родину, переглядати фото та згадувати історію життя цих людей… Ми зустрічали Геннадія та Юрія Солошенка у червні 2016 року. Я щаслива, що у нас було шість років, коли Гена був зі своєю родиною. Я щаслива, що знала цю людину, й пишаюся його родиною. Пам’ятаймо наших найкращих і робімо все, щоб ці жертви не були марні”.
Геннадій Афанасьєв провів у російських катівнях 767 днів. Після повернення до України, він боровся за звільнення українських політв’язнів у росії та в Криму як активіст і спецпредставник Міністерства закордонних справ України.
Таміла Ташева, друг родини Афанасьєвих, постійний Представник Президента України в АР Крим
“Гена був першим, кого звільнили. І ту радість, яка нас тоді переповнювала, насправді не описати словами. Весь час, коли ми спілкувалися, він постійно говорив: треба поспішати, треба щось робити, і ця енергія, яка його постійно переповнювала, вона надихала інших людей. Гена був дуже люблячим, щирим і справжнім, і він дуже любив життя. Це життя він віддав за нас із вами. Складно говорити про нього в минулому часі”.
Друзі Геннадія Афанасьєва розповідають про нього як про сильну, незламну і вірну переконанням людину.
Оксана Ткачук, подруга Геннадія Афанасьєва
“Геннадій був людиною з величезною чистою душею – більш справжньої, вольової, сильної та внутрішньо організованої людини я не знала. Він був абсолютно нетерпимий до ворога, і я думаю, що, якби всі українці мали б таку нульову толерантність, ми не переживали б усього того, що є. Попри гіркість та біль утрати, хотілось би говорити про щастя. Щастя від того, що в житті кожного з нас був Гена. І він залишиться в наших серцях і, головне, в наших справах. Ми маємо бути кращими, аніж були до цього, Гена робив нас кращими”.
Алім Алієв, заступник генерального директора Українського Інституту, один із засновників ГО “Крим_SOS”
“Гена любив життя, вмів жити життя і проживав його абсолютно чесно та гідно. Уперше ми з ним побачилися у Львові. Я дуже хвилювався, бо це мала бути зустріч із людиною, яка пройшла тортури й пекло. І в день знайомства я побачив дуже усміхненого та абсолютно життєрадісного хлопця. Я впевнений, що після нашої перемоги ми зберемося десь у Сімферополі на вулиці Геннадія Афанасьєва і будемо з теплом згадувати, який поступ здійснив Гена таі який вагомий слід залишив по собі – не лише для родини, а для всієї країни”.
Володимир Притула, керівник проєкту Радіо Свобода “Крим. Реаліі”
“Гена віддав своє життя за добро, за добро він стояв на мітингах у 2014 році, за добро боровся в суді. У проєкті “Крим. Реалії” вийшло сорок статей його спогадів-колонок, в яких він дуже відверто описав те, що пережив. Я не очікував такої відвертості і, тільки прочитавши, насправді зрозумів, через що він пройшов у полоні, як він це переживав та як боровся. Бо новинні повідомлення важливі, але вони були неспроможні передати весь той жах. Гена був із нового покоління кримчан, він асоціювався в мене з майбутнім Криму, тим, яке в 2014 хотів украсти путін. Гена прожив коротке життя, але здається, що прожив їх кілька, бо стільки встиг зробити, стільки пережив. І головне – він залишиться в пам’яті багатьох українців. Вірю, що майбутнє Криму, за яке боровся Геннадій, чекає нас”.
Щоби зберегти пам’ять про Геннадія Афанасьєва для поколінь, родина передала до Національного музею Революції Гідності його речі – вишиванку, яку носив звільнений політв’язень після повернення до України та підписаний ним примірник книжки “Піднятися після падіння”.
